конституціоналізм

Як і словосполучення верховенство права, синонімом якого він, безперечно, є, термін «конституціоналізм» може вживатися принаймні у двох значеннях – одне з них відносно формальне, а інше – більш самостійне. У першому значенні цей термін відображає визначення конституції, дане, наприклад, сером Кеннетом Веаром у праці «Сучасні конституції», – це «норми, згідно з якими має формуватися та регулюватися уряд і якими він повинен керуватися». Як указував він, в Англії це означає просто звід узаконених та неузаконених норм, якими регулюється система управління. Однак майже в усіх інших країнах цей термін відноситься до сукупності виключно узаконених норм, зібраних в один або кілька взаємопов’язаних документів. У такому сенсі конституціоналізм є просто практикою запровадження конституцій, яким би не був їх зміст. Проте деякі мислителі (це, вірогідно, звичне вживання для всіх часів) розглядають конституціоналізм як практику започаткування і функціонування політичних систем певного роду включно з положеннями, які уособлюють філософію обмеженого правління. Такі системи зазвичай включають кодекси або хартії політичних та економічних прав і свобод разом з іншими структурними ознаками, призначенням яких є захист прав особи від посягань з боку держави.