калина

Значення в інших словниках

1. Калина — Кали́на іменник жіночого роду, істота ім'я Орфографічний словник української мови
2. калина — [калина] -ние, д. і м. -н'і Орфоепічний словник української мови
3. калина — -и, ж. 1》 Кущова рослина родини жимолостевих, що має білі квіти й червоні гіркі ягоди. Чорна калина — те саме, що гордовина. 2》 Ягоди цієї рослини. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. Калина — слов.; 1) від загальної назви рослини — калина; 2) від гр. kallos — краса і піке — перемога (nop. чол. Калиник, Калина). Калинка, Калинонька, Калиночка, Калшщя. — Оце бігав до Кмини Кавунової по безміна, — швидко сказав учитель (В. Кучер). Власні імена людей. Словник-довідник
5. калина — Кущ або дерево родини жимолостевих; поширена у пн. півкулі; бл. 120 видів; в Україні 2 види: к. звичайна та к. цілолиста; має лікувальне значення; росте у вогких заростях і лісах; листки одинчасті, квітки білі, зібрані в щитки, плоди червоні; серед к. багато декоративних видів. Універсальний словник-енциклопедія
6. калина — Кали́на, -ни, -ні, -но! -ли́ни, -ли́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. калина — КАЛИ́НА, и, ж. 1. Кущова рослина родини жимолостевих, що має білі квіти й червоні гіркі ягоди. Сонце гріє, вітер віє З поля на долину, Над водою гне з вербою Червону калину (Шевч. Словник української мови в 11 томах
8. калина — Калина, -ни ж. 1) раст. калина, Viburnum opulus — дерево и ягоды. Та висип же, мила, високу могилу, та посади, мила, червону калину. Мет. 93. Ой у лузі на калині зозуля кувала. Мет. 97. Словник української мови Грінченка