1. Приповідки або українсько-народня філософія

коса

А то коси, як ковбаси.

Про грубі, красно виплекані коси.

Добра коса, щоб утяв, тоб упав.

Насміхання з лихого косара.

Коса коротка, а доля солодка.

Ворожать собі дівчата з короткими косами.

Трапила коса на камінь.

Натрапив на сильну перешкоду. Зійшлися обидва дуже вперті.

У кого коса товста, у того доля пуста.

Ворожать дівчата, у яких нема гарних кіс.

Коси, коса, поки роса, а як роса додолу, то ми додому.

Коси, коса, поки роса, роса в долину, а ти додому.

Косити треба зранку.

Наскочила коса на камінь, та камінь не подався.

Зійшлися двоє з твердими характерами і ніхто з них не хоче поступитися.

Панам косять, а собі хліба просять.

Працюють на панів, а самі не мають що їсти.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. коса — Ко́са: — чорний дрізд [42] Словник з творів Івана Франка
  2. коса — коса́ 1 іменник жіночого роду волосся * Але: дві, три, чотири коси́ коса́ 2 іменник жіночого роду про знаряддя * Але: дві, три, чотири коси́ коса́ 3 іменник жіночого роду вузька смуга суходолу * Але: дві, три, чотири коси́ коса́ 4 іменник жіночого роду селезінка * Але: дві, три, чотири коси́ діал. Орфографічний словник української мови
  3. коса — (волосся) косиця, кіска, мн. косенята; (знаряддя) (неякісне) лускавка, (на очерет) різак; (піщана смуга) СОВ. пересип. Словник синонімів Караванського
  4. коса — див. волосся; Земля Словник синонімів Вусика
  5. коса — [коса] -си, зн. косу (заплетене волосся) і косу /коусу (знаряддя, смуга суходолу), ор. -ойу, мн. косие, к'іс дв'і коси Орфоепічний словник української мови
  6. коса — I -и, ж. 1》 Заплетене волосся. 2》 перев. мн. Довге волосся. II -и, ж. Сільськогосподарське знаряддя для косіння трави, збіжжя тощо, що має вигляд вузького зігнутого леза, прикріпленого до держака. || Ніж косарки. III -и... Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. коса — КОСА́¹, и́, ж. 1. Заплетене волосся. Якраз під старою вишнею .. стояла дівчина, хороша, як зоря ясна; руса коса нижче пояса (Марко Вовчок); Очі в неї були великі, дві чорні коси, перекинуті наперед, обрамляли лице (І. Словник української мови у 20 томах
  8. коса — коса вул. ніж (ст): Та ви подивіться, що ви наробили, як ви зукраїнізували тою вашою “Україною” [футбольний клуб] всю нашу батярню!... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  9. коса — И, ж., нарк. Сигарета з марихуаною. У мене є одна коса, але, думаю, нам вистачить, бо гарна травка. Словник сучасного українського сленгу
  10. коса — I піщана, вузька, довга частина суходолу, що відокремлює від відкритого моря бухту, озеро або затоку; напр.: Арабатська Стрілка, довж. 112 км, шир. від 270 м до 7 км, відділяє Сиваш від Азовського м. (Крим, Україна), Гельська к. (Польща), Куршська... Універсальний словник-енциклопедія
  11. коса — ВОЛО́ССЯ (сукупність волосин на голові людини), ВО́ЛОС збірн.; ЧУБ, ЧУПРИ́НА, ШЕВЕЛЮ́РА, ЧУ́ПЕР діал. (звич. у чоловіків); КО́СИ (КОСА́) (довге волосся, заплетене й розплетене — звич. Словник синонімів української мови
  12. коса — Коса́, -си́, ко́су (ко́су́ – знаряддя); ко́си, кіс, ко́сами і кі́сьми Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. коса — КОСА́¹, и, ж. 1. Заплетене волосся. Якраз під старою вишнею.. стояла дівчина, хороша, як зоря ясна; руса коса нижче пояса (Вовчок, І, 1955, 38); Очі в неї були великі, дві чорні коси, перекинуті наперед, обрамляли лице (Сенч., На Бат. горі, 1960, 32). Словник української мови в 11 томах