1. Приповідки або українсько-народня філософія

починати

Умієш починати, умій і кінчати.

Доводь до кінця розпочату справу.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. починати — почина́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. починати — Розпочинати, зачинати, класти <�робити> початок, робити перший крок, п. стартувати; (розмову) заводити, (пісню) заспівувати; (працю) ставати до чого; (своєї) співати; (родовід) виводити; (діло) започатковувати; (на сцені) дебютувати... Словник синонімів Караванського
  3. починати — Братися (до чого), дебютувати, закладати, започатковувати, запроваджувати, засновувати, заспівувати (в чому), затівати, заходжуватися, заходитися (біля чого), зачинати, збиратися, зорганізовувати, ладнати, ладнувати, організовувати... Словник синонімів Вусика
  4. починати — -аю, -аєш, недок., почати, -чну, -чнеш; мин. ч. почав, -чала, -чало; док. 1》 перех. і без додатка, також з інфін. Приступати до якої-небудь дії, братися за якусь справу. || Заводити якусь розмову, розповідь, спів. 2》 неперех., з інфін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. починати — ПОЧИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОЧА́ТИ, чну́, чне́ш; мин. ч. поча́в, чала́, ло́; док. 1. що і без дод., також з інфін. Приступати до якої-небудь дії, братися за якусь справу. Словник української мови у 20 томах
  6. починати — (аж) о́чі ро́гом лі́зуть / полі́зли, перев. у кого, кому, чиї. 1. Хтось виявляє здивування, дуже вражений чим-небудь. У дядька Барака очі лізуть рогом.— Молодих коней на м’ясо? Та вони що, почманіли? (Ю. Фразеологічний словник української мови
  7. починати — ЗАСНО́ВУВАТИ (будуючи щось, поселяючись десь, класти початок існуванню чого-небудь), ЗАКЛАДА́ТИ, ФУНДУВА́ТИ, ПОЧИНА́ТИ рідше, ОСНО́ВУВАТИ заст., ОСА́ДЖУВАТИ перев. док., заст. — Док.: заснува́ти, закла́сти, поча́ти, оснува́ти, осади́ти. Словник синонімів української мови
  8. починати — Почина́ти, -на́ю, -на́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. починати — ПОЧИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОЧА́ТИ, чну́, чне́ш; мин. ч. поча́в, чала́, ло́; док. 1. перех. і без додатка, також з інфін. Приступати до якої-небудь дії, братися за якусь справу. Словник української мови в 11 томах
  10. починати — Почина́ти, -на́ю, -єш сов. в. почати, -чну, -не́ш, гл. 1) Начинать, начать. Я не знаю, що мені робити, що мені почати. Тогді козаки як діти не гаразд починали, по дві штуки гармат набірали. Макс. 2) = починатися. КС. 1882. XII. 487. Словник української мови Грінченка