починати

ПОЧИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОЧА́ТИ, чну́, чне́ш; мин. ч. поча́в, чала́, ло́; док.

1. що і без дод., також з інфін. Приступати до якої-небудь дії, братися за якусь справу.

Улянка ще тільки починала ту боротьбу, з якої Дарка вже виходила з перемогою (Леся Українка);

Знайома Йосифова мелодія виходить над усе, та ось він і сам починає цнотливий танок (Ю. Яновський);

– Завтра сіємо на Зеленому клину. Посівматеріали я дістав. Роботу починайте рано... (Григорій Тютюнник);

– Треба починати! – як пакіл у землю вбив Прокіп (А. Головко);

– Коли б, Левку, я з тобою пішов до Тетяни – уже давно б твоє весілля відгуляли... Ну, починай скоріше, не морозь усіх (М. Стельмах);

// Заводити якусь розмову, розповідь, спів.

Боярин тим часом починав собі все згорда, все похвалявся княжою ласкою (І. Франко);

Один із них [співців] легенько Струни срібнії торкає, Усміхається лукаво І такої починає: “Був собі одважний лицар” (Леся Українка);

– Я оце сиджу, – почала Хима, – та й думаю, що в нас борошно минулося... (М. Коцюбинський);

Потім той [голос] знову почав, а Яресько йому знов відповів – дзвінко, задерикувато, голосисто! – так і перестрілювались вони піснею через річку, через ліс, аж доки той і не замовк (О. Гончар).

2. з інфін. Виявляти перші ознаки якоїсь дії, певного стану, явища.

Справа починала бути поганою. Остап знемігся і зовсім розхворівся; його палила гарячка (М. Коцюбинський);

Іллєвський дивився на збуджену Лялю, і темні очі його починали сяяти (О. Гончар);

Йому все починає віритись, що справді якогось дня за частоколом верб підійметься з води його земля і він на ній житечко посіє, і городину посадить (М. Стельмах);

Я прокинулась, а надворі тільки що почало на світ благословиться (І. Нечуй-Левицький);

На другий день, тільки почало розвиднюватись, Соломія була вже на березі (М. Коцюбинський).

3. що і без прям. дод. Братися за що-небудь у першу чергу, займатися кимсь, чимсь насамперед.

– Ти й сама у нас, як Дон-Кіхот! – Що він має на увазі? Що довга вона та худа, як лицар печального образу? Чи вважає, що самостійне життя своє вона починає боротьбою з вітряками? (О. Гончар);

– Починайте з мого двора, – звелів Денис (Г. Квітка-Основ'яненко);

Зараз вона ладна була накинутись на всіх насмішників, приголомшити їх жіночими прокльонами, але краще починати з чоловіка (М. Стельмах);

[Прісцілла:] Не одна з нас від того починала, що ти радиш, але служити двом богам не можна, а надто в ті часи (Леся Українка).

4. що. Походити від кого-, чого-небудь.

Але [панотець] зразу ж отямлюється: де ж таки видано співати божественне перед цим англійським богохульником, який від мавпи починає людський рід (М. Стельмах).

5. що. Приступати до використання чого-небудь.

Починати новий зошит.

6. що. Засновувати або закладати що-небудь.

Самі починаємо справу на позичені гроші (М. Коцюбинський);

– Я [Мічурін] почав сад на пустирі, шукаючи нових шляхів створення нових плодів для Росії (О. Довженко).

7. що, розм. Набувати певного віку.

Настя вже шістнадцятий рочок починає (Марко Вовчок);

Семен починав уже двадцятий рік, коли старий помер, лишивши ґрунт – шість шнурів – синам (М. Коцюбинський);

Прім Антоній пройшов без турботи свій шлях многоденний – Сімдесят років прожив, восьмий десяток почав (М. Зеров).

8. що. Приступати до здійснення чого-небудь.

Він знає, що починає (Номис);

Не добре, кажуть, починає на сій Україні Тетеря, а за Дніпром чиниться щось іще гірше (П. Куліш);

Самому чудно. А де ж дітись? Що діяти, і що почать? (Т. Шевченко);

Без війська, без слави зостався Роберт... Що ж має тепер він почати? (Леся Українка).

(1) Почина́ти старт – починати будь-яке спортивне змагання.

Він [силач] взувся у легенькі балетки, розім'явся трохи й заявив: – Будемо починати старт (А. Шиян);

(2) Почина́ючи від... до – уживається замість переліку двох крайніх представників ряду однорідних предметів.

Кожного разу повертався [Бутаков] з цілими торбами мушлів, шматками гірських порід, скам'янілостей й живими рослинами, починаючи від саксаулу та гребінника-тамариска до нюкнита та звичайного очерету і від сивого ковилу до полину (З. Тулуб);

(3) Почина́ючи / поча́вши від (з) – у сполуч. з часовими і просторовими назвами передає значення вихідного моменту дії або діяльності.

Донські хлопці з кавалерійського корпусу, який, починаючи з Румунії, часто сусідив з полком Самієва, не раз чесали канчуками по вухах мінометного старшину, що внадився до них за кіньми (О. Гончар);

Починаючи з цього року, розширюється сітка інкубаторно-птахівничих станцій (з газ.);

Почавши з 1881 року, він [І. Я. Франко] видає або пише у періодичних виданнях (М. Коцюбинський);

Та сказано йому, що князь приймає тільки, почавши од дванадцятої години (І. Нечуй-Левицький).

◇ (4) І поча́в (почала́), і поча́в (почала́) – завести довгу розповідь про що-небудь.

Тільки їй того й треба було, щоб Оксана стала жалітися на копитана [капітана...] тут вже вона й почала, і почала... (Г. Квітка-Основ'яненко);

(5) Лід поча́в та́нути (д) див. лід;

Одне́ кінча́ти, дру́ге почина́ти див. кінча́ти;

(6) О́чі почина́ють лі́зти ро́гом (д) див. о́ко¹;

(7) Поча́ти за (во) здоро́в'я (ц.-с. здра́віє), а кінчи́ти (звести́) за упокі́й – почати що-небудь весело, добре і т. ін., а закінчити сумно, погано тощо (про розмову, спів і т. ін.).

Почав во здравіє, кінчив за упокій. Нема в мене зібраності, логічності (В. Дрозд);

(8) Почина́ти / поча́ти зда́лека (здаля́):

а) не розкривати одразу своїх думок, намірів; говорити натяками.

– Да [так], кожного з нас щось жде у житті, – здалека і загадково починає Терентій і цим одразу насторожує допитливі очі Омеляна (М. Стельмах);

Михайло Гнатович хотів почати здаля, спочатку вивідати, чи не запропонував хто якогось кращого способу (В. Собко);

б) Говорити спочатку на віддалену тему, не переходячи одразу до суті справи.

– Ну, якщо так, Ганночко, то слухайте. Доведеться почати трохи здаля. Ви про ультрафіолетове проміння щось чули? (В. Владко);

(9) Почина́ти / поча́ти своє́ (своє́ї) – знову говорити те саме, що й раніше.

– Бачиш, курятини їм забажалося, – почав своєї дід Смик (Д. Бедзик).