починати

ЗАСНО́ВУВАТИ (будуючи щось, поселяючись десь, класти початок існуванню чого-небудь), ЗАКЛАДА́ТИ, ФУНДУВА́ТИ, ПОЧИНА́ТИ рідше, ОСНО́ВУВАТИ заст., ОСА́ДЖУВАТИ перев. док., заст. — Док.: заснува́ти, закла́сти, поча́ти, оснува́ти, осади́ти. (Овлур:) Я скликав гарних хлопців кільканадцять І заснував собі отут у лісі Своє осібне князівство (І. Франко); Ото дивачка! Замість вигадати щось цікаве — фундує монастирі та ще й хлопської віри (З. Тулуб); — Я почав сад на пустирі, шукаючи нових шляхів створення нових плодів для Росії (О. Довженко); Діставши право осадити власний невеличкий хутірець, Хмельницький оселився на старому дворищі якогось козака, конфіскованому ще старостою Вишневецьким (І. Ле). — Пор. 1. організо́вувати.

ПОЧИНА́ТИ що, з інфін. (якусь дію, роботу, процес, робити перші кроки в якійсь діяльності), РОЗПОЧИНА́ТИ, ПРИСТУПА́ТИ до чого, ЗАЧИНА́ТИ, БРА́ТИСЯ за що, до чого, з інфін., ЗАХО́ДЖУВАТИСЯ (ЗАХО́ДИТИСЯ) з інфін., без додатка, ЗАБИРА́ТИСЯ з інфін., до чого, ПРИКЛАДА́ТИСЯ до чого, ПРИЛУЧА́ТИСЯ до чого, НАЛА́ГОДЖУВАТИ що, НАЛА́ДЖУВАТИ що, ВІДКРИВА́ТИ що, ПІДНІМА́ТИСЯ (ПІДІЙМА́ТИСЯ) на що, ПОРУ́ШУВАТИ (ПОРУША́ТИ) що, перев. із сл. розмова, справа, процес і т. ін., ПІДХО́ДИТИ до чого, ПІДСТУПА́ТИ до чого, розм., ПРИСТУПА́ТИСЯ до чого, розм., РОЗВ'ЯЗУВАТИ що, розм., ПРИЙМА́ТИСЯ за що, з інфін., розм., ПРИМО́ЩУВАТИСЯ до чого, з інфін., розм., ЗАПОЧИНА́ТИ що, діал., РОЗЧИНА́ТИ що, діал.; ІТИ́ (ЙТИ) з інфін., на що, до чого (часто рухаючись); ПІДНІМА́ТИ (ПІДІЙМА́ТИ) що, ПІДНО́СИТИ що (часто у відповідь на щось). — Док.: поча́ти, розпоча́ти, приступи́ти, зача́ти, узя́тися (взя́тися), заходи́тися, забра́тися, прикла́стися, прилучи́тися, нала́годити, нала́дити, відкри́ти, підня́тися (підійня́тися), пору́шити, підійти́, підступи́ти, приступи́тися, розв'яза́ти, прийня́тися, примости́тися, започа́ти, піти́, підня́ти (підійня́ти), піднести́. — Купаємось! — каже Тоня й починає роздягатись (О. Гончар); — От нас вже зібралось чимало. Час вже розпочинати Чорну Раду, — загомонів тихо Кривоніс (І. Нечуй-Левицький); — Заплутались трошки коропи в моїй мережі.., час приступати до діла (І. Нечуй-Левицький); Хто в марті сіяти не зачинає, той про своє добро забуває (прислів'я); Дівчина здіймає кужілку і знов береться прясти (Леся Українка); Після всіх отих понаднормативних процедур директор заходжувався снідати (Ю. Збанацький); Знову заходилася розповідати про панщинукріпаччину (О. Левада); Гей, брати! Поки не пізно, Прилучаймось враз до праці (П. Грабовський); Вечеряли також під грушею, до місяця. Пробували налагодити якусь розмову, не в'язалася (С. Васильченко); Невповні розквітшії квітки ледве пахли, соловейки тільки ще своє щебетання наладжували (Марко Вовчок); Партизани кілька разів відкривали по літаках вогонь (Ю. Збанацький); Треба було вишукувати свідків умови, порушувати довголітній, сутужний процес (І. Франко); Дівчина прикидає, з якого краю їй доведеться підступати до такої розмови (М. Стельмах); До англійської мови ще дуже мало хто приступається, бояться її трудності (Леся Українка); У 1939 році гітлерівська Німеччина напала на Польщу і розв'язала війну (з підручника); Не раз приймались усі плакати. Як же дійшло до прощання з панотцем, то Черевань так і зарюмав (П. Куліш); Удруге знов примощується мати Чайченка добрить: "..а моторний, а розумний, а славний" (Марко Вовчок); Краще замовкнути, краще серцем переболіти їй, як розчинати колотнечу з дітьми! (Г. Косинка); (Дозорець:) Тепер ідіть обидва на роботу раніше від усіх. Се вам за кару! (Леся Українка); Не безслідно пройти Має те, що колись розцвітало, Що у ріднім краї піднімало бої, Що до волі людей поривало (Панас Мирний); Доста тільки, щоби чоловік показався, так молоді підносять великий крик, плачуть, голосять (Лесь Мартович).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. починати — почина́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. починати — Розпочинати, зачинати, класти <�робити> початок, робити перший крок, п. стартувати; (розмову) заводити, (пісню) заспівувати; (працю) ставати до чого; (своєї) співати; (родовід) виводити; (діло) започатковувати; (на сцені) дебютувати... Словник синонімів Караванського
  3. починати — Братися (до чого), дебютувати, закладати, започатковувати, запроваджувати, засновувати, заспівувати (в чому), затівати, заходжуватися, заходитися (біля чого), зачинати, збиратися, зорганізовувати, ладнати, ладнувати, організовувати... Словник синонімів Вусика
  4. починати — -аю, -аєш, недок., почати, -чну, -чнеш; мин. ч. почав, -чала, -чало; док. 1》 перех. і без додатка, також з інфін. Приступати до якої-небудь дії, братися за якусь справу. || Заводити якусь розмову, розповідь, спів. 2》 неперех., з інфін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. починати — ПОЧИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОЧА́ТИ, чну́, чне́ш; мин. ч. поча́в, чала́, ло́; док. 1. що і без дод., також з інфін. Приступати до якої-небудь дії, братися за якусь справу. Словник української мови у 20 томах
  6. починати — Умієш починати, умій і кінчати. Доводь до кінця розпочату справу. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. починати — (аж) о́чі ро́гом лі́зуть / полі́зли, перев. у кого, кому, чиї. 1. Хтось виявляє здивування, дуже вражений чим-небудь. У дядька Барака очі лізуть рогом.— Молодих коней на м’ясо? Та вони що, почманіли? (Ю. Фразеологічний словник української мови
  8. починати — Почина́ти, -на́ю, -на́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. починати — ПОЧИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОЧА́ТИ, чну́, чне́ш; мин. ч. поча́в, чала́, ло́; док. 1. перех. і без додатка, також з інфін. Приступати до якої-небудь дії, братися за якусь справу. Словник української мови в 11 томах
  10. починати — Почина́ти, -на́ю, -єш сов. в. почати, -чну, -не́ш, гл. 1) Начинать, начать. Я не знаю, що мені робити, що мені почати. Тогді козаки як діти не гаразд починали, по дві штуки гармат набірали. Макс. 2) = починатися. КС. 1882. XII. 487. Словник української мови Грінченка