1. Приповідки або українсько-народня філософія

право

До права треба мати два мішки грошей.

З іронією про правосуддя.

Ліпше солом'янна злагода, як золоте право.

Згода з малою утратою корисніша, як процес з великими коштами.

Нім гуску виправуєш, то ялівку даш.

Судові процеси є дуже коштовні.

Треба продати вола, аби виправувати когута.

Правування получене з великими коштами.

Тут твоє собаче право.

Знай границю. Досі тобі вільно, а далі ні.

У нас таке право, без свідків набив, тай пропало.

Без свідка не мож доказати вини обжалованому.

У нас таке право, що купив, те пропало.

Коли ошукався на товарі, то твоя шкода.

Хто правується—будується, а лічить, того всяка біда цвічить.

Той має багато клопоту таріжних непредвиджених видатків.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. право — пра́во іменник середнього роду * Але: два, три, чотири пра́ва Орфографічний словник української мови
  2. право — Пра́во, присл. Прямо. Сели схочете що до мене писати, то віднесіться право до мене (Коб., Листи, 12, 268); Дюшен наконець перегнув шию на один бік, та й поглядав право в повітрє (Б., 1895, 12, 3). Українська літературна мова на Буковині
  3. право — (в державі) законодавство, юриспруденція, (як наука) правознавство; З. П. перевага, привілей, пільга; (виняткове) прерогатива; (на що) дозвіл; (над ким) влада; (моральне) підстава; мн. ПРАВА, іст. вольності; (шофера) свідоцтво, документ; (рівні) можливості; (людські) свободи. Словник синонімів Караванського
  4. право — [право] -ва, м. (на) -в'і, мн. права, праў Орфоепічний словник української мови
  5. право — -а, с. 1》 тільки одн. Законодавство; здійснювана державою форма законодавства, залежна від соціального устрою країни. 2》 Система встановлених або санкціонованих державою загальнообов'язкових правил (норм) поведінки... Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. право — ПРА́ВО, а, с. 1. тільки одн. Законодавство; здійснювана державою форма законодавства, залежна від соціального устрою країни. Бездушну помсту звали правосуддям, А самоволю деспотичну – правом (Леся Українка); Держава і право. Словник української мови у 20 томах
  7. право — Правильно; суд Словник застарілих та маловживаних слів
  8. право — Система загальнообов'язкових, встановлених чи визнаних державою і забезпечених державними санкціями (у випадку порушення) норм; сукупність правових норм кодифікована за галузями: конституційне, адміністративне, фінансове, карне, цивільне... Універсальний словник-енциклопедія
  9. право — бра́ти / взя́ти свої́ права́. Утверджуватися в чомусь, виявлятися на повну силу. Завжди рани дістає колишнє, як нове бере свої права (М. Рильський). вступа́ти (входи́ти) / вступи́ти (ввійти́) в (свої́) права́. Виявлятися повною мірою. Фразеологічний словник української мови
  10. право — ПРАВО — система загальнообов'язкових норм і відносин, яка охороняється засобами державного впливу, включаючи примусові заходи. П. забезпечує юридичну регламентацію суспільних відносин у межах усього суспільства. Філософський енциклопедичний словник
  11. право — ПРА́ВО (обумовлена певними обставинами можливість користуватися чимсь, робити щось); ПРИВІЛЕ́Й, ПЕРЕВА́ГА, ПРЕРОГАТИ́ВА книжн. (особливе, переважне, виключне). Словник синонімів української мови
  12. право — Пра́во, -ва, -ву; права́, прав Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. право — ПРА́ВО, а, с. 1. тільки одн. Законодавство; здійснювана державою форма законодавства, залежна від соціального устрою країни. Бездушну помсту звали правосуддям, А самоволю деспотичну — правом (Л. Укр., І, 1951, 53); Держава і право. Словник української мови в 11 томах