1. Фразеологічний словник української мови

право

бра́ти / взя́ти свої́ права́. Утверджуватися в чомусь, виявлятися на повну силу. Завжди рани дістає колишнє, як нове бере свої права (М. Рильський).

вступа́ти (входи́ти) / вступи́ти (ввійти́) в (свої́) права́. Виявлятися повною мірою. Робочий будень ще не склав інструментів, але свято вже входило в свої права (О. Кундзич); Весна вступила в свої права (З журналу).

з по́вним пра́вом. На цілком законних підставах; правильно, справедливо. Новелу “Сміх” (М. Коцюбинського) можна з повним правом зарахувати до зразків революційної сатири (З журналу); Павло Тичина з повним правом свого часу сказав: “Не той тепер Миргород, Хорол-річка не та” (М. Рильський); Донбас з повним правом називають індустріальною перлиною України (З журналу).

на пташи́них права́х, зі сл. бу́ти, жи́ти і т. ін. Не маючи законних підстав, надійного становища і т. ін. Ця людина без батьківщини знайшла притулок у Римі без дозволу італійських властей і живе на пташиних правах (З газети).

позбавля́ти / позба́вити (пра́ва) го́лосу кого. Забороняти кому-небудь брати участь у голосуванні. (Коваль:) Я пропоную конфіскувати майно. Заарештувати Чирву та ще кількох. Позбавити їх голосу (І. Микитенко).

по пра́ву, з дієсл. Дійсно, насправді, безперечно, справедливо і т. ін. Гейне сказав, і по праву сказав, ще й другі слова, яких я не важуся сказати (Леся Українка); Життя минає, кращі роки і кращі сили пішли .. на боротьбу з мерзотою і справжніми ворогами українського народу і його паразитами, словом, на все те, про що я по праву міг би й не думати зовсім (О. Довженко).

пра́ва рука́ чия. Найнадійніший, найкращий помічник у кого-небудь. (Таранець:) Микола в мене така дитина, .. розумний, права рука моя по усьому торгу (Г. Квітка-Основ’яненко); Селяни з цікавістю дивилися на Нечипора .. Хотіли підійти й полапати його. Це ж таки була права рука Бурися. А Бурися хто не знає? (М. Хвильовий); Княгиню Ольгу здивувало, що ця визначна особа імперії..— права рука імператора, перший його боярин і воєвода, розмовляє з нею руською мовою так, ніби він довго жив на Русі (С. Скляренко).

сла́бість на пра́ву ру́чку, ірон. Хабарництво. У народі зберігається чимало пісень, які висміюють зажерливість і слабість на праву ручку чиновництва та поліції (З газети).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. право — пра́во іменник середнього роду * Але: два, три, чотири пра́ва Орфографічний словник української мови
  2. право — Пра́во, присл. Прямо. Сели схочете що до мене писати, то віднесіться право до мене (Коб., Листи, 12, 268); Дюшен наконець перегнув шию на один бік, та й поглядав право в повітрє (Б., 1895, 12, 3). Українська літературна мова на Буковині
  3. право — (в державі) законодавство, юриспруденція, (як наука) правознавство; З. П. перевага, привілей, пільга; (виняткове) прерогатива; (на що) дозвіл; (над ким) влада; (моральне) підстава; мн. ПРАВА, іст. вольності; (шофера) свідоцтво, документ; (рівні) можливості; (людські) свободи. Словник синонімів Караванського
  4. право — [право] -ва, м. (на) -в'і, мн. права, праў Орфоепічний словник української мови
  5. право — -а, с. 1》 тільки одн. Законодавство; здійснювана державою форма законодавства, залежна від соціального устрою країни. 2》 Система встановлених або санкціонованих державою загальнообов'язкових правил (норм) поведінки... Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. право — ПРА́ВО, а, с. 1. тільки одн. Законодавство; здійснювана державою форма законодавства, залежна від соціального устрою країни. Бездушну помсту звали правосуддям, А самоволю деспотичну – правом (Леся Українка); Держава і право. Словник української мови у 20 томах
  7. право — До права треба мати два мішки грошей. З іронією про правосуддя. Ліпше солом'янна злагода, як золоте право. Згода з малою утратою корисніша, як процес з великими коштами. Нім гуску виправуєш, то ялівку даш. Судові процеси є дуже коштовні. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. право — Правильно; суд Словник застарілих та маловживаних слів
  9. право — Система загальнообов'язкових, встановлених чи визнаних державою і забезпечених державними санкціями (у випадку порушення) норм; сукупність правових норм кодифікована за галузями: конституційне, адміністративне, фінансове, карне, цивільне... Універсальний словник-енциклопедія
  10. право — ПРАВО — система загальнообов'язкових норм і відносин, яка охороняється засобами державного впливу, включаючи примусові заходи. П. забезпечує юридичну регламентацію суспільних відносин у межах усього суспільства. Філософський енциклопедичний словник
  11. право — ПРА́ВО (обумовлена певними обставинами можливість користуватися чимсь, робити щось); ПРИВІЛЕ́Й, ПЕРЕВА́ГА, ПРЕРОГАТИ́ВА книжн. (особливе, переважне, виключне). Словник синонімів української мови
  12. право — Пра́во, -ва, -ву; права́, прав Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. право — ПРА́ВО, а, с. 1. тільки одн. Законодавство; здійснювана державою форма законодавства, залежна від соціального устрою країни. Бездушну помсту звали правосуддям, А самоволю деспотичну — правом (Л. Укр., І, 1951, 53); Держава і право. Словник української мови в 11 томах