право

ПРА́ВО, а, с.

1. тільки одн. Законодавство; здійснювана державою форма законодавства, залежна від соціального устрою країни.

Бездушну помсту звали правосуддям, А самоволю деспотичну – правом (Леся Українка);

Держава і право. Ці поняття невіддільні одне від одного. Право своїм виникненням і функціонуванням завдячує державі, але й держава немислима поза правом (з наук.-попул. літ.);

Передовсім дуже нераціональне сполучування старої історії полудневих племен, Київської держави з її суспільно-політичним укладом, правом і культурою, з Володимиро-Московським князівством ХІІІ–ХІV вв., так наче се останнє було його продовженням (з наук. літ.).

2. Система встановлених або санкціонованих державою загальнообов'язкових правил (норм) поведінки.

Що ж невеселії сидять Всі лицарі шотландські? Тож мають з ласки короля Права й маєтки панські (Леся Українка);

// Виборювані народом справедливі соціальний лад і законодавство.

Сміло, браття, згине враг; За свободу та за право Нум до бою, нум під стяг! (П. Грабовський);

// Інтереси певної особи, суспільної групи і т. ін., які спираються на закон, релігійні забобони, давні звичаї і т. ін.

Він визнавав за жінкою більші права, ніж дає їй іслам, і тим тільки сердив свою правовірну дружину (М. Коцюбинський);

Що ж? Не її тут право порядкувати, вона сама, по суті, гостя... (М. Олійник);

// Обумовлений постановою держави, установи і т. ін. захист інтересів і можливостей особи щодо участі в чому-небудь, одержання чогось і т. ін.

Авторське право;

Виборче право;

Громадянське право;

Трудове право;

// Сукупність міжнародних угод, договорів, що регулюють взаємовідносини держав у певних питаннях.

Берегове право;

Космічне право;

Міжнародне право;

Морське право.

3. чого, на що або з інфін. Обумовлена певними обставинами підстава, здатність, можливість робити, чинити що-небудь, користуватися чим-небудь.

Охоче посилаю Вам уповноваження на право перекладати мої оповідання (М. Коцюбинський);

Він .. з усім гонором дідича боровся за право будь-якого отаманування (М. Стельмах);

[Орест:] Право! Я знаю тільки одно право, право на щастя! (Леся Українка);

// на кого – що, над ким – чим і без дод. Мати у своїй владі.

Ще недавно .. пан смакував перемогу, пильно обороняючи свої права на живий робочий інвентар – хлопа (М. Коцюбинський);

[Панса:] Якби ще я мав право над дочкою, я знав би, як направити її на чесний шлях! (Леся Українка);

Він міг би бути спокійним за свої права батька, та ці права були в нього відібрані мстивою природою (М. Стельмах);

// Перевага, привілей, льгота, надані кому-, чому-небудь.

Брат і Денис дають поради збоку Розважні й мудрі: старших поколінь Одвічне право... (М. Рильський);

// чого, для чого. Офіційний дозвіл, допуск до виконання якихось обов'язків, до зайняття певної посади, вступу до вузу і т. ін.

Мій атестат не давав мені права для вступу до інших вищих учбових закладів (О. Довженко);

// тільки мн. Свідоцтво, документ, що дозволяє кому-небудь керувати автомашиною, моторним човном, мотоциклом, катером і т. ін.

Шоферські права.

4. Наука, що займається юриспруденцією; правознавство; суд.

Бачинський з Мартовичем студіювали право на університеті в Чернівцях (В. Стефаник);

Де гроші судять, там право в кут (приказка).

Дава́ти / да́ти пра́во див. дава́ти;

Заявля́ти / заяви́ти права́ див. заявля́ти;

Кача́ти права́ див. кача́ти;

(1) Кула́чне пра́во – свавілля, панування грубої сили.

– Годі, годі! – огризнувся на нього міліціонер. – Будеш тут кулачне право встановлювати. Веди його (І. Микитенко);

Ма́ти пра́во див. ма́ти²;

(2) Мора́льне пра́во – підстава робити що-небудь або не робити чогось, яка випливає з моральних принципів і норм поведінки, прийнятих у певному суспільстві або в якомусь колективі.

Я рішив, що не маю більш морального права набирати гроші за лекції, котрих я не даю (Г. Хоткевич);

Німці .. не мали в собі духу, морального права сміливо зустрітися поглядами з [радянськими] бійцями (О. Гончар);

(3) На рі́вних права́х – користуючись однаковими можливостями з ким-небудь.

– А коли крила є, тоді, будь ласка: дарую вам небо, дарую вам простір, живіть, літайте на рівних зі мною правах! (О. Гончар);

Но́рма пра́ва див. но́рма;

Пора́жений у права́х див. пора́жений;

Поступа́тися / поступи́тися свої́м пра́вом (свої́ми права́ми) див. поступа́тися;

(4) Пра́во ухва́льного го́лосу – право голосувати, приймати ухвалу на з'їзді, конференції, зборах і т. ін.

Комісія працювала за правилом: “...всі присутні на засіданнях комісії мають право ухвального голосу і всі питання вирішуються абсолютною більшістю голосів” (з наук. літ.);

(5) Пра́во первородства́ – право, за яким старший син у родині користується перевагами щодо розподілу спадщини.

Вже навіть найменший Джихангір докінчував цю тяжку й невдячну науку, щоб вивільнити час для знань, потрібних володареві, хоч і не було ніяких надій на те, щоб він став султаном: адже над ним стояли за правом первородства аж чотири брати (П. Загребельний);

(6) Пра́во пе́ршої но́чі – середньовічний звичай, згідно з яким феодал міг узяти до себе дружину свого васала в першу ніч після весілля.

Сивина віків створювала найкращі пісні про кохання навіть тоді, коли його обезчещувало хтиве право першої ночі (М. Стельмах);

(7) Пра́во си́льного (ду́жого) – поведінка, що спирається лише на силу, нехтуючи інші фактори, зокрема моральні.

Там, у степу, тілько й права – право дужого (Панас Мирний);

Усі́ права́ застере́жено див. застере́жений.

○ (8) На права́х у знач. прийм. з род. в. – користуючись певним становищем (службовим, родинним, дружнім і т. ін.).

[Милевський:] Простіть, Любов Олександрівно, я не люблю мішатись до чужих справ, але на правах приятеля скажу: мені здається, ви надто раптово увірвали нитку (Леся Українка).

△ (9) А́вторське пра́во – сукупність правових норм, які регулюють відносини, що виникають внаслідок створення і використання творів літератури, мистецтва й науки.

Законом України “Про авторське право і суміжні права” охороняються особисті (немайнові) і майнові права авторів та їх правонаступників, пов'язані із створенням та використанням творів науки, літератури та мистецтва (з мови документів);

(10) Акти́вне ви́борче пра́во, політ. – право громадян брати участь у виборах до представницьких органів державної влади;

(11) Ви́борче пра́во:

а) правові норми, що встановлюють порядок виборів до представницьких органів держави.

Ради обираються на основі загального, рівного, прямого виборчого права при таємному голосуванні (з мови документів);

Виборче право я [прем'єр] вже скроїв Для всіх.., кого я сам обрав (В. Самійленко);

б) право обирати й бути обраним у представницькі органи держави.

Зрівнювачі .. вимагали суду над королем і добивались проголошення республіки із загальним виборчим правом, хоч і не вимагали виборчого права для жінок, для осіб найманої праці, робітників, слуг (з навч. літ.);

(12) Держа́вне пра́во – галузь права, положеннями якої визначено і закріплено суспільний і державний устрій країни, принципи організації і діяльності державних органів, основні права і обов'язки громадян, виборчу систему країни.

У 1950-х роках учений плідно займався науково-педагогічною роботою. Викладав державне право в Українському вільному університеті у Мюнхені, з 1952 – доцент, а з 1954 – професор права цього ж університету (з наук.-попул. літ.);

(13) Звичає́ве пра́во – сукупність звичаїв, які стали нормами права, санкціованими державою.

Землевласницький закон, створений у Візантії у зв'язку з поширенням слов'янських поселень на території імперії, включив норми слов'янського звичаєвого права (з наук. літ.);

– Звичаєве народне право в ґрунтових справах і в громадських справах не знає задавнення (І. Франко);

Здобу́ти (набу́ти, діста́ти) громадя́нство (пра́во громадя́нства) див. здобува́ти;

(14) Конституці́йне пра́во, юр. – галузь права, що являє собою сукупність юридичних норм, які закріплюють основи норм права, основні права, свободи, обов'язки, форму правління і форму державного устрою, організацію, спосіб і процедуру формування, концепцію і порядок діяльності органів державної влади, місцевого самоврядування та інституту виборів.

Основою конституційного права є конституція – правовий акт або сукупність правових актів, що мають найвищу юридичну силу, яка регулює засади організації держави та взаємовідносини держави та громадянина (з наук. літ.);

(15) Корпорати́вні права́ – права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, на участь в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) та активів організації у разі ліквідації останньої відповідно до закону;

(16) Кріпосне́ пра́во – те саме, що кріпа́цтво;

(17) Магдебу́рзьке пра́во – феодальне право м. Магдебурга на самоврядування, що поширилося на ряд міст Німеччини, Польщі, Литви та України.

Той тягне вліво, інший гне управо. А є одне, і так вже іспокон: статут Литовський, Магдебурзьке право, панове сідді, – це для нас закон! (Л. Костенко);

Міста, які одержували магдебурзьке право, звільнялись .. від управління і суду великокнязівських або королівських намісників (з навч. літ.);

(18) Об'єкти́вне пра́во, юр. – право як сукупність норм, на відміну від прав, які надаються окремим особам (суб'єктам);

(19) Паси́вне ви́борче пра́во, політ. – право громадян бути обраними до представницьких органів держави;

(20) Позити́вне пра́во юр. – чинне право; Поража́ти в права́х див. поража́ти;

Пора́ження у права́х див. пора́ження;

(21) Прива́тне пра́во – система норм, які регулюють відносини, засновані на приватних інтересах, незалежності та ініціативі індивідуальних власників і об'єднань у їхній майновій діяльності та в особистих стосунках.

Забезпечення сталого соціально-економічного розвитку країни має супроводжуватися створенням якісно нової системи екологічного законодавства на засадах систематизації та збалансування правової системи України з погляду екологізації її галузей та окремих правових інститутів, трансформуванні еколого-правового регулювання на рівень міжнародного, публічного та приватного права (з наук. літ.);

(22) Пропінацій́не пра́во – у Польщі, Литві в ХV-XVIII ст. монопольне право магнатів і шляхти на виробництво і продаж горілки в своїх маєтностях;

(23) Пряме́ ви́борче пра́во – виборче право, що встановлює вибори, при яких обрання депутатів у всі представницькі органи здійснюється безпосередньо виборцями.

Вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування (Конституція України);

(24) Речове́ пра́во, юр. – частина цивільного права, що регулює правовідносини, які мають своїм предметом речі;

(25) Ри́мське пра́во – сукупність правових норм, вироблених у Стародавньому Римі, що були засвоєні багатьма європейськими державами.

То римське право, то закони наші, яким нема на цілім світі рівних! (Леся Українка);

[Кай Летіцій:] І знаєш ти, що нам дає ту велич? То римське право, то закони наші, яким нема на цілім світі рівних! (Леся Українка);

(26) Роди́нне (сіме́йне) пра́во – галузь права, що регулює шлюбні стосунки, спорідненість, усиновлення та взяття дітей у сім'ю на виховання;

(27) Спадко́ве пра́во, юр. – сукупність правових норм, які регулюють умови і порядок переходу за спадкуванням права особистої власності громадян після їхньої смерті;

(28) Циві́льне пра́во – галузь права, що, регулює майнові відносини;

(29) Циві́льне процесуа́льне пра́во – галузь права, що визначає зміст цивільних процесуальних прав і обов'язків суду, сторін, третіх осіб, прпокурора та ін. учасників процесу, порядок виконання судових рішень;

(30) Чиншове́ пра́во, іст. – у період феодалізму в Західній Європі система правових норм, що регулювали тимчасове або безстрокове спадкове користування чиншем.

Відносини між землевласником і чиншовими селянами регулювало чиншове право (з наук.-попул. літ.).

◇ Бра́ти / взя́ти свої́ права́ див. бра́ти;

Вступа́ти (вхо́дити) / вступи́ти (ввійти́) в [свої́] права́ див. вступа́ти¹;

(31) [За] яки́м пра́вом? – за чиєю вимогою, чиїм наказом і т. ін.; на яких підставах; чому?

Яким правом ти будеш мене розуму вчити? (І. Франко);

Він хоче спитати бургомістра, за яким правом у магістраті знову засіли нацисти? (П. Загребельний);

По яко́му пра́ву?

[Панна:] Ну, то кажи, по якому праву не даєш проїзду чесним людям? (С. Васильченко);

(32) З по́вним пра́вом – на цілком законних підставах; правильно, справедливо.

Новелу “Сміх” [М. Коцюбинського] можна з повним правом зарахувати до зразків революційної сатири (із журн.);

Павло Тичина з повним правом свого часу сказав: “Не той тепер Миргород, Хорол-річка не та” (М. Рильський);

Донбас з повним правом називають індустріальною перлиною України (із журн.);

(33) На пташи́них права́х, зі сл. бу́ти, жи́ти і т. ін. – не маючи законних підстав, надійного становища і т. ін.

Ця людина без батьківщини знайшла притулок у Римі без дозволу італійських властей і живе на пташиних правах (з газ.);

Позбавля́ти / позба́вити [пра́ва] го́лосу див. позбавля́ти;

(34) По пра́ву, з дієсл. – дійсно, насправді, безперечно, справедливо і т. ін.

Гейне сказав, і по праву сказав, ще й другі слова, яких я не важуся сказати (Леся Українка);

Життя минає, кращі роки і кращі сили пішли .. на боротьбу з мерзотою і справжніми ворогами українського народу і його паразитами, словом, на все те, про що я по праву міг би й не думати зовсім (О. Довженко);

Утрача́ти (втрача́ти) / утра́тити (втра́тити) пра́во сло́ва див. утрача́ти.