1. Словник синонімів української мови

право

ПРА́ВО (обумовлена певними обставинами можливість користуватися чимсь, робити щось); ПРИВІЛЕ́Й, ПЕРЕВА́ГА, ПРЕРОГАТИ́ВА книжн. (особливе, переважне, виключне). Провідати сина їй дозволено буде лише згодом, коли він відбуде карантин та своєю поведінкою заслужить право на зустріч з матір'ю (О. Гончар); Сенат.. присудив кодачанам жить на городській землі з тими привілеями, які має земство (О. Стороженко); Готель заселяли переважно військові. Їм надавалася й перевага (Я. Баш); — Не знаю, чи входить у прерогативи секретаря жюрі показувати членам жюрі рецензії їхніх товаришів (П. Загребельний). — Пор. пі́льга.

ПРАВОЗНА́ВСТВО (сукупність наук, які вивчають закони, суд тощо), ЮРИСПРУДЕ́НЦІЯ, ПРА́ВО розм. Заявила (Варвара) твердо, що вчитиметься на прокурора. В крайньому випадку на суддю: заявивши про це, обклалася літературою з криміналістики і правознавства (І. Волошин); Адвокатура намагалась дати відкритий бій на полі юриспруденції (Ю. Смолич); Бачинський з Мартовичем студіювали право на університеті в Чернівцях (В. Стефаник).

ПІ́ЛЬГА (звільнення від дотримання загальних правил, виконання якихось обов'язків), ПРЕФЕРЕ́НЦІЯ спец., ВІ́ЛЬНОСТІ перев. мн., заст., ВІЛЬГО́ТА заст. — Пан Бжевський обіцяє нам різні пільги. Оратимете й засіватимете його землю, скільки хто забажав, і нічого не робитимете на замок (З. Тулуб); У Франції держава поетапно створювала структури для органічного обмеження стисло-егоїстичних преференцій (з журналу); Правами і вільностями козаки могли користуватися тільки на державних землях (з підручника); — Ті люде в осадах, що вже їм минули строки вільготи, чомусь не хотять давати податів (І. Нечуй-Левицький). — Пор. 1. пра́во.

ПРАВА́ (свобода, можливість діяти певним чином, користуватися чимсь, гарантована державними або іншими законами, постановами тощо), ВІ́ЛЬНОСТІ (ВО́ЛЬНОСТІ) заст.; ПОВНОВА́ЖЕННЯ (надані особі або підприємству органами влади). Що ж невеселії сидять Всі лицарі шотландські? Тож мають з ласки короля Права й маєтки панські (Леся Українка); (Гільда:) Карать не можна на смерть лиш за те.., Що сміливо людина голос свій За вільності громадські підняла (І. Кочерга); — Самі вирушимо? — Поки що самі, але повноваження отримаєте від головного отамана. Особисто! (М. Стельмах).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. право — пра́во іменник середнього роду * Але: два, три, чотири пра́ва Орфографічний словник української мови
  2. право — Пра́во, присл. Прямо. Сели схочете що до мене писати, то віднесіться право до мене (Коб., Листи, 12, 268); Дюшен наконець перегнув шию на один бік, та й поглядав право в повітрє (Б., 1895, 12, 3). Українська літературна мова на Буковині
  3. право — (в державі) законодавство, юриспруденція, (як наука) правознавство; З. П. перевага, привілей, пільга; (виняткове) прерогатива; (на що) дозвіл; (над ким) влада; (моральне) підстава; мн. ПРАВА, іст. вольності; (шофера) свідоцтво, документ; (рівні) можливості; (людські) свободи. Словник синонімів Караванського
  4. право — [право] -ва, м. (на) -в'і, мн. права, праў Орфоепічний словник української мови
  5. право — -а, с. 1》 тільки одн. Законодавство; здійснювана державою форма законодавства, залежна від соціального устрою країни. 2》 Система встановлених або санкціонованих державою загальнообов'язкових правил (норм) поведінки... Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. право — ПРА́ВО, а, с. 1. тільки одн. Законодавство; здійснювана державою форма законодавства, залежна від соціального устрою країни. Бездушну помсту звали правосуддям, А самоволю деспотичну – правом (Леся Українка); Держава і право. Словник української мови у 20 томах
  7. право — До права треба мати два мішки грошей. З іронією про правосуддя. Ліпше солом'янна злагода, як золоте право. Згода з малою утратою корисніша, як процес з великими коштами. Нім гуску виправуєш, то ялівку даш. Судові процеси є дуже коштовні. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. право — Правильно; суд Словник застарілих та маловживаних слів
  9. право — Система загальнообов'язкових, встановлених чи визнаних державою і забезпечених державними санкціями (у випадку порушення) норм; сукупність правових норм кодифікована за галузями: конституційне, адміністративне, фінансове, карне, цивільне... Універсальний словник-енциклопедія
  10. право — бра́ти / взя́ти свої́ права́. Утверджуватися в чомусь, виявлятися на повну силу. Завжди рани дістає колишнє, як нове бере свої права (М. Рильський). вступа́ти (входи́ти) / вступи́ти (ввійти́) в (свої́) права́. Виявлятися повною мірою. Фразеологічний словник української мови
  11. право — ПРАВО — система загальнообов'язкових норм і відносин, яка охороняється засобами державного впливу, включаючи примусові заходи. П. забезпечує юридичну регламентацію суспільних відносин у межах усього суспільства. Філософський енциклопедичний словник
  12. право — Пра́во, -ва, -ву; права́, прав Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. право — ПРА́ВО, а, с. 1. тільки одн. Законодавство; здійснювана державою форма законодавства, залежна від соціального устрою країни. Бездушну помсту звали правосуддям, А самоволю деспотичну — правом (Л. Укр., І, 1951, 53); Держава і право. Словник української мови в 11 томах