піти

Все пішло на виворот.

Нічого не зробилось, як плянувалося.

Все пішло на галай та на балаГі.

Все знівечилось.

З чим прийшов, з тим пішов.

Нічого не скористав.

З чим баба на торг, з тим і з торгу.

Не продала свого краму, а вернула до дому.

Не підеш по добрій волі, то підеш по неволі.

Непослухаєш, так тебе присилують піти.

Підеш до чорта в зуби.

Прокляття. Підеш на пропавше і слід за тобою загине.

Піди і за море, і там тобі горе.

Місце не змінює положення бідного.

Піди коте, піди хвосте, піди самий пане.

Коли самому треба зробити діло, бо ніхто не послухав.

Піду, куди мене ноги понесуть.

Піду, хочби й на кінець світа.

Пішла красти помела, але штуки не вдала.

Про незручну дівчину, дуже неповоротну.

Пішла по масло, а в печі погасло.

Не пильнує діла вдома, а по хатах волочиться.

Пішов, аж закурилося за ним.

Побіг дуже скоро, аж курява за ним знялась.

Пішов просити, а не має чим носити.

Дають поміч та не має як взяти її.

Чого піду до церкви, аби затягнутії гріх на гріх?

Одні одних бачать, тай обмовляють, що є гріхом.

Піди і за Карпати, то треба бідувати.

Люди бідують в усіх краях.

Пішов наш старий у танець, як мокрий голодранець.

Пішов старий танцювати, але не вміє.

Пішов Панас по горілку для нас, зачепився за пень, та й простояв цілій день.

Послали за горілкою, а він напився і не прийшов.

Пішов у ріст, а заєць у хвіст.

Не виріс.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. піти — (рушити з місця) відійти, податися, (скоро) почимчикувати, шуснути, (повільно) побрести, почвалати, потягти, (насилу) поволоктися, поплентатися, (несхвально) повіятися. Словник синонімів Полюги
  2. піти — пі́ти дієслово недоконаного виду співати розм. піти́ дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. піти — док., о. почвалати, почухрати, неґ. повіятися, (поволокти ноги) поплентатися, пошкандибати, (прожогом) чкурнути, шморгнути; (з хати) вийти, (до хати) зайти, увійти; (від кого) відійти, покинути <�залишити> кого; (військом) рушити... Словник синонімів Караванського
  4. піти — I п`ітидив. піяти. II піт`ипіду, підеш; мин. ч. пішов, -шла, -шло, мн. пішли; наказ. сп. піди; док. 1》 Почати пересуватися, рухатися, міняти місце в просторі, ступаючи ногами (про людей і тварин); прот. стати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. піти — Ію, -ієні, недок., рідко. Співати. Задуже піють українські гони і потечуть колись по ринвах рліль. (Т.1, кн.2:61); Лиш модрини гудуть, гудуть мо- дрини, а вітри лекалами хуг піють, що заблуклий в сопках пестун скоро без ведмедиці в пург-снігах згине. (П-2:17). Словник поетичної мови Василя Стуса
  6. піти — ПІ́ТИ див. пі́яти. ПІТИ́, піду́, пі́деш; мин. ч. пішо́в, шла́, шло́, мн. пішли́; наказ. сп. піди́; док. 1. Почати пересуватися, рухатися, міняти місце в просторі, ступаючи ногами (про людей і тварин); протилежне стати. Словник української мови у 20 томах
  7. піти — піти́... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. піти — наказ. сп. Заявити про небажання мати справи з кимось. І пішли вони всі (Ю. Андрухович). Впадло кудись їхати, з кимсь зустрічатися. Пішли еони (І. Карпа). Словник сучасного українського сленгу
  9. піти — син. кудись: звалити, здиміти, здриснути, злиняти, сканати, умиватися. Словник жарґонної лексики української мови
  10. піти — (аж (рідко бі́лий)) світ кру́титься (ве́рнеться, макі́триться, колиха́ється, іде́) / закрути́вся (заверті́вся, замакі́трився, заколиха́вся, пішо́в) о́бертом (пере́кидом, пере́кидьки, хо́дором і т. ін.) (в оча́х (пе́ред очи́ма)) кому, у кого і без додатка. Фразеологічний словник української мови
  11. піти — ПОЛОВИ́НА (одна з двох рівних складових частин чогось), ПІВ (ПІВ-). Вона сіла за стіл закушувати і половина пирога заклякла в руках, а невеличка крихта гнітом лежала в роті (Панас Мирний); Нині ж із турботами Я живу банкнотами, Синіми та сивими... Словник синонімів української мови
  12. піти — Піти́, піду́, пі́деш; пішо́в, пішла́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. піти — ПІ́ТИ див. пі́яти. ПІТИ́, піду́, пі́деш; мин. ч. пішо́в, шла́, шло́, мн. пішли́; наказ. сп. піди́; док. 1. Почати пересуватися, рухатися, міняти місце в просторі, ступаючи ногами (про людей і тварин); протилежне стати. Словник української мови в 11 томах
  14. піти — Піти, піду́, -деш гл. 1) Пойти. Куди піти, то піти, аби дома не сидіти. Пішов би батька одвідав. — за вітром, за водою. Пропасть безслѣдно. Ном. № 1906. Не дав мені Господь пари, та й дав мені лиху долю, та й та пішла за водою. н. п. Уман. Словник української мови Грінченка