1. Приповідки або українсько-народня філософія

утікати

Від себе не втечеш.

Від свого сумління нігде не заховаєшся.

Від смерти не втечеш.

Смерти нікому не минути.

Не утікай від біди, вона тебе знайде, де не піди.

Нещастя не оминеш, бо воно призначене тобі. Віра в фаталізм.

Не утікай псе, бо так не буде все.

Хоч прикро зразу, та може опісля покращає.

Сам утікає і сам кричить: ловіть злодія.

Про хитрого злодія, що утікаючи відвертає увагу від себе, щоб не зловили.

Утікав перед вовком, а впав на ведмедя.

Хотів позбутися меншої біди, а потрапив у більшу.

Утікай від радощів, які не гідні навіть сорому.

Порада жити правильним життям.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. утікати — утіка́ти 1 дієслово недоконаного виду швидко відходити, відбігати; таємно виїжджати утіка́ти 2 дієслово недоконаного виду вливатися Орфографічний словник української мови
  2. утікати — Давати драла <�драпака>, показувати хвіст, кн. рятуватися втечею; (- армію) ВІДСТУПАТИ; (з неволі) звільнятися, визволятися; (з дому) покидати що; (з армії) дезертувати; (- вариво) вибігати; (з очей) пропадати, зникати; (чого) уникати, оминати; дк. Словник синонімів Караванського
  3. утікати — див. уникати Словник синонімів Вусика
  4. утікати — [ўт'ікатие] = втікати -айу, -айеиш Орфоепічний словник української мови
  5. утікати — УТІКА́ТИ¹ (ВТІКА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УТЕКТИ́ (ВТЕКТИ́), утечу́, утече́ш; мин. ч. уті́к, утекла́, ло́, док. 1. Швидко відходити, відбігати, намагаючись уникнути якоїсь небезпеки, врятуватися від переслідування і т. ін. Словник української мови у 20 томах
  6. утікати — I (втікати), -аю, -аєш, недок., утекти (втекти), утечу, утечеш; мин. ч. утік, утекла, утекло; док. 1》 Швидко відходити, відбігати, намагаючись уникнути якоїсь небезпеки, врятуватися від переслідування і т. ін. 2》 Поспішно відступати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. утікати — ВІДСТУПА́ТИ (під час воєнних дій рухатися назад чи вбік з певного місця, позицій під натиском супротивника, ворога), ВІДХО́ДИТИ, РЕТИРУВА́ТИСЯ заст.; ВІДКО́ЧУВАТИСЯ (швидко); ТІКА́ТИ, УТІКА́ТИ (ВТІКА́ТИ) (дуже швидко, поспішно), ДРА́ПАТИ зневажл. — Док. Словник синонімів української мови
  8. утікати — Утіка́ти, -тіка́ю, -тіка́єш; утекти́, утечу́, утече́ш; уті́к, утекла́, утекли́; уті́кши Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. утікати — УТІКА́ТИ¹ (ВТІКА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УТЕКТИ́ (ВТЕКТИ́), утечу́, утече́ш; мин. ч. уті́к, утекла́, ло́, док. 1. Швидко відходити, відбігати, намагаючись уникнути якоїсь небезпеки, врятуватися від переслідування і т. ін. Словник української мови в 11 томах
  10. утікати — Утікати, -каю, -єш сов. в. утекти, -чу, -чеш, гл. 1) Убѣгать, убѣжать. Утікав перед вовком, а впав на медведя. Ном. № 1790. Від напасти полу вріж та втікай. Ном. № 1758. 2) Втекать, втечь. Словник української мови Грінченка