1. Словник жарґонної лексики української мови

наркота

(-и) ж., збірн.; мол., нарк.

1. Наркотики. Після здійснення слідчих дій всю затриману й конфісковану "наркоту" спалено (ДУ, 7.09.1999); — Він правда наркоту винюхує? — Віта з повагою провела пса поглядом (А. Кокотюха, Останній раз). * У порівн. [Пам'ять] — наче наркота, яка спершу окрилює, збуджує, а потім піддає диким тортурам (А. Дністровий, Невідомий за вікном). БСРЖ, 376; ПСУМС, 47; ТСРОЖ, 121; ЯБМ, 2, 71.

2. зневажл. Окремий представник чи соціюм, компанія наркоманів. БСРЖ, 376; ТСРОЖ, 121.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наркота — наркота́ іменник жіночого роду наркотики розм. Орфографічний словник української мови
  2. наркота — И, ж. Наркотик(и). Найбільша «наркота» за всю незалежність (Україна Молода). Чула я по радіо, що на отих party наркоту ковтають! («ТНМК»). Слухай, о начитаний і напуваний чувак, а у тебе, тіпа, такий нев'єбенний і здоровий від «наркотик мозок??... Словник сучасного українського сленгу