1. Словник жарґонної лексики української мови

човник

(-а) ч.; ком., жрм. Приватний торговець, який їздить за кордон і повертається назад, щоб продати товар, куплений по низькій ціні, за більш високу ціну. Сучасні "човники", котрі завалили ніжинський, як і інші ринки, іноземним товаром, самі того не знаючи, успадковують традиції старого міста... (День, 1999, № 21); На думку О. Ткаченка, народні депутати мають розробити заходи щодо пом'якшення податкового тиску на підприємців та так званих човників, серед яких мільйони громадян України (ВК, 1999, № 24); Відтак флотилія "човників" перетягала через кордон усе більші пакунки з цигарками (ПіК, 1999, № 34). БСРЖ, 666; ПСУМС, 78; ТСРОЖ, 245; ЯБМ, 2, 522.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. човник — ЧО́ВНИК, а, ч. 1. Зменш. до чо́вен. Легенький човник черкнувся об зелений берег (І. Нечуй-Левицький); Тихо погойдувався крихітний, на одну людину, човник, і очерети своїм шарудінням присипляли воду (М. Стельмах); Шевченко годинами бавився з ними. Словник української мови у 20 томах
  2. човник — чо́вник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. човник — А, ч. Оптові торговці, що привозять товар з інших країн, напр., Росії, Туреччини чи Польщі. Щодо зарубіжжя ситуація взагалі парадоксальна. Йдуть-бо туди не лише «човники», а й світлі голови (Україна Молода). При наближенні до кордону «човники» завмирають (Д. Корчинський). Словник сучасного українського сленгу
  4. човник — -а, ч. 1》 Зменш. до човен. || у знач. присл. човником. Як човен. 2》 текст. Деталь у ткацькому верстаті з намотаною на шпульку пряжею для прокладання утокової нитки. 3》 Деталь у швейній машині з двонитковим швом, яка подає нижню нитку. 4》 бот. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. човник — ЧО́ВНИК, а, ч. 1. Зменш. до чо́вен. Легенький човник черкнувся об зелений берег (Н.-Лев., III, 1956, 327); Тихо погойдувався крихітний, на одну людину, човник, і очерети своїм шарудінням присипляли воду (Стельмах, II, 1962, 145)... Словник української мови в 11 томах
  6. човник — Чо́вник, -ка м. 1) ум. отъ човен. Зроби мені, тату, золотий човник, а срібнеє веселечко. Рудч. Ск. II. 39. 2) Ткацкій челнокъ. Въ немъ есть стержень — веретено, — на который надѣвается шпулька съ нитками — цівка. Шух. І. 258. Словник української мови Грінченка