човник

ЧО́ВНИК, а, ч.

1. Зменш. до чо́вен.

Легенький човник черкнувся об зелений берег (І. Нечуй-Левицький);

Тихо погойдувався крихітний, на одну людину, човник, і очерети своїм шарудінням присипляли воду (М. Стельмах);

Шевченко годинами бавився з ними. Він малював їм різних тварин, робив паперові млинки, які крутилися, коли діти бігали з ними по кімнаті, та паперові човники, щоб пускати їх в струмочки розталого снігу (З. Тулуб);

У ХІХ ст. з грубої верби або ялиці видовбували на Бойківщині колиски для дітей. Вони мали вигляд невеликого човника з одним звуженим і другим розширеним боком (із журн.);

* У порівн. У сонячнім просторі щебечуть ластівки. Як човники на морі, вгорі пливуть хмарки (Н. Забіла);

Із-за панського саду срібним човником виринув на небо місяць, а кругом його золота перезва зірок (С. Васильченко);

* Образно. * У порівн. І летіла дівчина, мов предковічний птах і летіла її душа у передчутті дива, і плив човник місяця поміж вітами, кружляли сріблясті хмари в небі (О. Бердник);

// у знач. присл. чо́вником. Як човен.

Я вивалився. Автобус пішов. Кручуся, як каботажний лоцман. Долоню човником до очей тулю (А. Крижанівський);

Стіл заздалегідь накривали на чотири персони, але на місці четвертого столового прибора лежали лише виделка, ніж, ложка і стояла згорнута човником серветка (П. Гуріненко);

// перен., розм. Особливий вид взуття.

Із взуття популярні човники на невеликому підборі для повсякденних і на високій “шпильці” для нарядних туфель (з газ.).

2. текст. Деталь у ткацькому верстаті з намотаною на шпульку пряжею для прокладання утокової нитки.

От і роблю я. Застукала ляда; Бігає човник відтіль і відсіль... Човник і ляда – ткачеві порада; Берди і цівки – ви хліб мій і сіль! (Я. Щоголів);

Вона підійшла до верстата .. Сіла, взяла в руки човник, і пішов він блукати, тягнучи за собою нитку (А. Хижняк);

* У порівн. Роман йшов і розважав щось; думки снувалися по його голові, як човник поміж основою (М. Коцюбинський);

Людина ця бідна, і вирішила, що бідність її не від зла навколишнього життя, а від Бога. Оскільки вона не знала, в якій саме церкві молитви швидше доходять до Бога, то вирішила оббігти всі церкви й снувала, мов човник на ткацькому верстаті. То до католиків побіжить, то до англіканської церкви. (із журн.).

3. Деталь у швейній машині з двонитковим стібком для проведення нижньої нитки в петлю верхньої нитки, що утворюється голкою.

4. бот. Назва двох нижніх суміжних пелюсток у квітках деяких рослин, які часто зростаються між собою.

Квітка [гороху] складається з п'яти пелюсток: верхньої – прапорця, двох бокових – весел, або крил, і двох нижніх, що утворюють так званий човник (з наук. літ.);

У бобових плід біб; оцвітина подвійна; чашечка з 5 зрослих чашолистків; віночок з 5 пелюсток; 2 з них зростаються. Пелюстки мають особливі назви: верхня, звичайно, найбільша – парус; бучні – весла; дві зрослих нижніх – човник (з навч. літ.).

5. спорт. Фізична вправа для плавців.

При індивідуальному художньому плаванні плавці виконують вправу човник. Перебуваючи в положенні на грудях, руки витягнуті вперед, плавець починає плавно робити ними гребок... Ступні ніг й голова весь час повинні перебувати над поверхнею води, наче човен (із журн.).

6. Торгівець, який возить товар із-за кордону з подальшою реалізацією його на місцевих ринках.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. човник — чо́вник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. човник — А, ч. Оптові торговці, що привозять товар з інших країн, напр., Росії, Туреччини чи Польщі. Щодо зарубіжжя ситуація взагалі парадоксальна. Йдуть-бо туди не лише «човники», а й світлі голови (Україна Молода). При наближенні до кордону «човники» завмирають (Д. Корчинський). Словник сучасного українського сленгу
  3. човник — (-а) ч.; ком., жрм. Приватний торговець, який їздить за кордон і повертається назад, щоб продати товар, куплений по низькій ціні, за більш високу ціну. Словник жарґонної лексики української мови
  4. човник — -а, ч. 1》 Зменш. до човен. || у знач. присл. човником. Як човен. 2》 текст. Деталь у ткацькому верстаті з намотаною на шпульку пряжею для прокладання утокової нитки. 3》 Деталь у швейній машині з двонитковим швом, яка подає нижню нитку. 4》 бот. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. човник — ЧО́ВНИК, а, ч. 1. Зменш. до чо́вен. Легенький човник черкнувся об зелений берег (Н.-Лев., III, 1956, 327); Тихо погойдувався крихітний, на одну людину, човник, і очерети своїм шарудінням присипляли воду (Стельмах, II, 1962, 145)... Словник української мови в 11 томах
  6. човник — Чо́вник, -ка м. 1) ум. отъ човен. Зроби мені, тату, золотий човник, а срібнеє веселечко. Рудч. Ск. II. 39. 2) Ткацкій челнокъ. Въ немъ есть стержень — веретено, — на который надѣвается шпулька съ нитками — цівка. Шух. І. 258. Словник української мови Грінченка