стягнути
стягну́ти:
◊ стягнути копи́та → копито
Джерело:
Лексикон львівський: поважно і на жарт
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- стягнути — стягну́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- стягнути — Стягну́ти. Накликати на себе. ● Стягнути на себе закид — накликати на себе звинувачення (у чомусь), бути звинуваченим в упередженості поглядів. Українська літературна мова на Буковині
- стягнути — [с'т'агнутие] -ну, -неш; нак. -ни, -н'іт' Орфоепічний словник української мови
- стягнути — СТЯГНУ́ТИ див. стяга́ти. Словник української мови у 20 томах
- стягнути — див. стягати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- стягнути — стягти́ (стягну́ти) біду́ (кло́піт) на кого—що. Завдавати кому-небудь неприємностей, небажане. Вона висловила, нарешті, побоювання, чи не втік Швейк часом з військової служби і чи не хоче тепер стягти і на неї біду та її занапастити (Переклад... Фразеологічний словник української мови
- стягнути — ЗБИРА́ТИ (когось, щось в одному місці), СКУ́ПЧУВАТИ, КУ́ПЧИТИ розм., СКУ́ПЛЮВАТИ розм., ЗГРОМА́ДЖУВАТИ розм.; ЗОСЕРЕ́ДЖУВАТИ, КОНЦЕНТРУВА́ТИ, СТЯГА́ТИ, СТЯ́ГУВАТИ рідше, ПІДТЯГА́ТИ, ПІДТЯ́ГУВАТИ (у великій кількості); ЗГАНЯ́ТИ, ЗГО́НИТИ, НАГАНЯ́ТИ... Словник синонімів української мови
- стягнути — Стяга́ти, -га́ю, -га́єш; стягти́ і стягну́ти, -гну́, -гнеш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- стягнути — СТЯГНУ́ТИ див. стяга́ти. Словник української мови в 11 томах
- стягнути — Стягну́ти, -гну́, -неш гл. = стягти. Словник української мови Грінченка