хмара

Значення в інших словниках

1. Хмара — Хма́ра прізвище Орфографічний словник української мови
2. хмара — (чого) маса, безліч, море, мн. ХМАРИ, (піристі) баранці, (пилу) клуби, хвилі, звої, (чорні) П. лихо, нещастя, лихоліття, хмарин|к|а, хмарка, хмарище Словник синонімів Караванського
3. хмара — I хмара-громовиця, хмарина, хмаринка, хмарище, хмарка, хмаровиння, хмаронька, хмарочка, хмаровище, туча II див. багато Словник синонімів Вусика
4. хмара — ХМА́РА, и, ж. 1. Скупчення краплин води, кристаликів льоду та їхньої суміші зависле в повітрі, хмарови́ння, що несе дощ, град, сніг. І блідий місяць на ту пору Із хмари де-де виглядав (Т. Словник української мови у 20 томах
5. хмара — З великої хмари, малий дощ. З великих надій мала користь. Не кожна хмара приносить дощ. Не всі надіі сповняються. Хай того поб’є те, що в хмарі гуде. Прокльон з побажанням, щоб побив грім. Приповідки або українсько-народня філософія
6. хмара — -и, ж. 1》 Скупчення краплин води, кристаликів льоду та їхньої суміші в атмосфері у вигляді суцільної маси світлого або темного кольору, що несе дощ, град, сніг. 2》 чого, яка. Великий тлумачний словник сучасної мови
7. хмара — Завислі у повітрі скупчення мікроскопічних (з діаметром, меншим 100 мкм) крапель води або кристаликів льоду (чи їх суміші); х. розрізняють за механізмом утворення, будовою, виглядом, вис. розташування. Універсальний словник-енциклопедія
8. хмара — (аж) до (сами́х) хмар; під (самі́ (самі́сінькі)) хма́ри. Дуже високо. (Поет:) Бачили ви, як велике багаття кида вогонь аж до хмар? (Леся Українка); На крайній найвищій горі.. Фразеологічний словник української мови
9. хмара — БЕ́ЗЛІЧ (дуже велика кількість кого-, чого-небудь), БЕ́ЗЛІК рідше, КУ́ПА підсил. розм., РІЙ підсил. розм., СОНМ підсил. книжн., СО́НМИЩЕ підсил. книжн., ТЬМА підсил. розм., ТЬМА-ТЬМУ́ЩА підсил. розм., ХМА́РА підсил. розм., ТЬМА-ТЬМЕ́ННА підсил. Словник синонімів української мови
10. хмара — Хма́ра, -ри, -рі; хма́ри, хмар Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. хмара — ХМА́РА, и, ж. 1. Скупчення краплин води, кристаликів льоду та їхньої суміші в атмосфері у вигляді суцільної маси світлого або темного кольору, що несе дощ, град, сніг. І блідий місяць на ту пору Із хмари де-де виглядав (Шевч. Словник української мови в 11 томах
12. хмара — Хмара, -ри ж. 1) Туча, облако. Це, шо ми бачим над собою синє, до це ще не небо, а це оболоки; а те, шо ходить попід оболоками, до то хмара. Чуб. І. 2. Смутно мені та сумно мені, мов я в чорну хмару ввійшла. МВ. І. 89. 2) Множество, масса. Словник української мови Грінченка