1. Лексикон львівський: поважно і на жарт

хміль

хміль :

◊ пу́тня хме́лю → путня

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Хміль — Хміль іменник чоловічого роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
  2. хміль — Спиртний напій, як ім. спиртне о. зелений змій, (стан сп'яніння) нетверезість, захмеління, запаморочення, П. чад <н. хміль успіху> Словник синонімів Караванського
  3. хміль — [хм'іл'] хмел'у, ор. хмелеим, м. (ў) хмел'і Орфоепічний словник української мови
  4. хміль — ХМІЛЬ, хме́лю, ч. 1. Однорічна або багаторічна витка рослина родини шовковицевих, висушені шишки якої використовують у пивоварінні. Чи не той то хміль, що коло тичини в'ється (Сл. Словник української мови у 20 томах
  5. хміль — хмелю, ч. 1》 Однорічна чи багаторічна витка рослина родини шовковицевих, деякі види якої використовують у пивоварінні. || збірн. Суцвіття цієї рослини у вигляді шишок. 2》 Який-небудь п'янкий напій. 3》 Стан сп'яніння від дії п'янких напоїв. 4》 чого, перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. хміль — ви́вітрити хміль з голови́ чиєї, кого. 1. Зробити кого-небудь зовсім тверезим; протверезити. Звістка про те, що вони пролітають над прикарпатськими лісами — його рідною стихією — одразу вивітрила хміль з його голови (З газети). Фразеологічний словник української мови
  7. хміль — ЗБУ́ДЖЕННЯ (стан нервового піднесення, напруження), ХВИЛЮВА́ННЯ, ПАЛ підсил., ОП'ЯНІ́ННЯ підсил., СП'ЯНІ́ННЯ підсил., ХМІЛЬ чого, підсил., ГАРЯ́ЧКА підсил. розм., ПОДРА́ЗНЕННЯ діал.; АФЕ́КТ (дуже велике, але короткочасне збудження). Словник синонімів української мови
  8. хміль — Хміль, хме́лю, хме́леві, хме́лем, хме́лю! Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. хміль — ХМІЛЬ, хме́лю, ч. 1. Однорічна або багаторічна витка рослина родини шовковицевих, деякі види якої використовують у пивоварінні. Сам [Зінько] посадив хміль біля піддашшя, що над дверима: розрісся хміль так буйно, що й піддашок укрив... Словник української мови в 11 томах
  10. хміль — Хміль, хмелю гл. 1) Хмель, Humulus lupulus L. ЗЮЗО. I. 125. Чи не той то хміль, що коло тичин в'ється? Макс. (1834), 96. хме́лем зарости. Быть заброшеннымъ. Було ремесло, та хмелем заросло. Ном. № 10412. 2) Хмель, опьяняющій напитокъ. Словник української мови Грінченка