норма

В самому загальному значенні – правило, приклад, керуюча основа (Н. права, суспільного життя, культурні, моральні, виробничі та ін.). В цьому значенні – Н. групові – термін використовується в соціальній психології. В психології і медико-біологічних науках широко розповсюджене використання терміну Н. для позначення здоров’я як протилежності патології (хвороби, розладу, порушення). Виділяють три основні види норми: 1. статистичні – які характеризують статистичну більшість описуваних об’єктів; 2. фізіологічні – які характеризують по обраних параметрах процеси і стани здорового організма; 3. індивідуальні – як міру відхилення від двох попередніх. В психології коректне звернення до поняття Н. передбачає також диференціювання Н. по віку, статі, соціальній, етнічній, культурній приналежності суб’єкта і т.д..

англ. norm; нім. Norm f=, -en; угор. norma; рос. норма.

Джерело: Словник із соціальної роботи на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

норма — но́рма іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
норма — (від лат. norma — правило) систематизована сукупність ознак мови, що сприймається як взірець для всіх мовців. Словник стилістичних термінів
норма — (поведінки) правило; (мови) стандарт; (харчів) порція, пайок; (праці) завдання; (визначена частка) квота; СПРТ. комплекс вправ. Словник синонімів Караванського
норма — -и, ж. 1》 Звичайний, узаконений, загальноприйнятий, обов'язковий порядок, стан і т. ін. || Зразок, правило поведінки людей у суспільстві. || Загальноприйняте правило в мові, літературі і т. ін. Входити в норму. 2》 Установлена міра, розмір чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
норма — Міра, мірило, кількість, вимагане, наказане, належне, обов'язкове, спляноване, норма, див. модус Словник чужослів Павло Штепа
норма — НО́РМА, и, ж. 1. Звичайний, узаконений, загальноприйнятий, обов'язковий порядок, стан і т. ін. Ядро зла було не в самому факті відхилення від норми, а в тому, що факт цей в силу об'єктивних обставин мусив залишитись безкарним (Ірина Вільде); // Зразок... Словник української мови у 20 томах
норма — (англ. span of management) кількість підлеглих, які підпорядковуються кожному менеджеру. Економічний словник
норма — но́рма (від лат. norma – правило, взірець) 1. Загальновизнане, узаконене правило, міра, закон, взірець, звичайний стан (напр., Н. представництва, Н. поведінки). 2. Середня кількість, розмір чогось (напр., Н. часу, Н. опадів). Словник іншомовних слів Мельничука
норма — В етиці поняття, яке визначає принципи поведінки: вимога (заборона) певної поведінки у певній ситуації, визначення обов'язку і повинності, сформульоване у відповідності з обов'язковими моральними оцінками й цінностями. Універсальний словник-енциклопедія
норма — вхо́дити (прихо́дити) / ввійти́ (прийти́) в но́рму. Ставати звичайним, відповідним до загальноприйнятих правил, установлених вимог і т. ін. Скінчилася громадянська війна. Життя поступово входило в норму (Г. Фразеологічний словник української мови
норма — I НОРМА (лат. norma — правило, взірець, міра, закон, що походить від давньогрецьк. і означає висок, масштаб, правило) — як термін вперше застосовується в будівельній справі — "справедливість косинця". Філософський енциклопедичний словник
норма — НО́РМА (установлена на певну одиницю часу або простору міра чого-небудь); ЛІМІ́Т (суворо визначена норма, у межах якої дозволяється використовувати щось). Словник синонімів української мови
норма — Но́рма, -ми, -мі; но́рми, норм Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
норма — НО́РМА, и, ж. 1. Звичайний, узаконений, загальноприйнятий, обов’язковий порядок, стан і т. ін. Правові норми радянської загальнонародної держави виховують у трудящих високу ідейність, відданість справі комунізму і інтересам Батьківщини (Ком. Укр. Словник української мови в 11 томах
норма — рос. норма (латин. norma — правило, взірець) — 1. Загальновизнане, узаконене правило, закон, звичайний стан, що підлягає дотриманню всіма (Н. поведінки, Н. часу). 2. Середня кількість, вимір, розмір чогось. Eкономічна енциклопедія