1. Великий тлумачний словник сучасної мови

норма

но́рма

-и, ж.

1》 Звичайний, узаконений, загальноприйнятий, обов'язковий порядок, стан і т. ін.

|| Зразок, правило поведінки людей у суспільстві.

|| Загальноприйняте правило в мові, літературі і т. ін. Входити в норму.

2》 Установлена міра, розмір чого-небудь.

|| спорт. Комплекс вправ, необхідний для одержання певного розряду. Норма амортизації. Норма рентабельності. Норми споживання.

Бланкетні норми права — а) норми права, дія яких базується на змісті специфічних правил; б) правові норми, що надають державним органам право самостійно встановлювати правила поведінки, заборони тощо.

Відсильні норми права — норми права, які безпосередньо вказують на інші норми як на умову своєї дії.

Відсоткова норма — розрахункова величина, що визначається як відношення суми грошей, сплаченої у вигляді відсотка, до суми грошей, відданих у позику.

Делеговані норми права — норми права, видані яким-небудь державним органом за дорученням вищого державного органу.

Диспозитивні норми права — норми, які надають суб'єктам права можливість самим вирішувати питання про обсяг і характер своїх прав та обов'язків.

Правові норми — норми права, які поширюють свою дію на усіх осіб, що проживають в межах даної місцевості, держави.

Законодавчі норми права — норми права, які містяться в законах.

Норма обороту — відношення річного обсягу продаж до обсягу товару, що зберігається на складі в середньому протягом року.

Норма права — загальнообов'язкове правило поведінки людей, встановлене, санкціоноване і забезпечуване державою.

Норма прибутку — відношення величини додаткової вартості до всього авансованого капіталу, обчислене в процентах.

Норма рентабельності — відношення прибутку до суми виробничих основних фондів та обігових коштів або до собівартості продукції.

Норма часу — час, установлений для виконання одиниці роботи.

Норми витрат — у бюджетному праві – встановлений компетентним органом розмір витрат на розрахункову одиницю.

Норми права — загальнообов'язкові правила поведінки, встановлені або санкціоновані державою і забезпечені його примусовою силою.

3》 Назва книги або прізвище автора, надруковані дрібним шрифтом внизу на першій сторінці кожного друкованого аркуша біля сигнатури.

4》 мат. Поняття, яке узагальнює абсолютну величину (модуль) числа, а також довжину вектора.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. норма — но́рма іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. норма — В самому загальному значенні – правило, приклад, керуюча основа (Н. права, суспільного життя, культурні, моральні, виробничі та ін.). В цьому значенні – Н. групові – термін використовується в соціальній психології. Словник із соціальної роботи
  3. норма — (від лат. norma — правило) систематизована сукупність ознак мови, що сприймається як взірець для всіх мовців. Словник стилістичних термінів
  4. норма — (поведінки) правило; (мови) стандарт; (харчів) порція, пайок; (праці) завдання; (визначена частка) квота; СПРТ. комплекс вправ. Словник синонімів Караванського
  5. норма — Міра, мірило, кількість, вимагане, наказане, належне, обов'язкове, спляноване, норма, див. модус Словник чужослів Павло Штепа
  6. норма — НО́РМА, и, ж. 1. Звичайний, узаконений, загальноприйнятий, обов'язковий порядок, стан і т. ін. Ядро зла було не в самому факті відхилення від норми, а в тому, що факт цей в силу об'єктивних обставин мусив залишитись безкарним (Ірина Вільде); // Зразок... Словник української мови у 20 томах
  7. норма — (англ. span of management) кількість підлеглих, які підпорядковуються кожному менеджеру. Економічний словник
  8. норма — но́рма (від лат. norma – правило, взірець) 1. Загальновизнане, узаконене правило, міра, закон, взірець, звичайний стан (напр., Н. представництва, Н. поведінки). 2. Середня кількість, розмір чогось (напр., Н. часу, Н. опадів). Словник іншомовних слів Мельничука
  9. норма — В етиці поняття, яке визначає принципи поведінки: вимога (заборона) певної поведінки у певній ситуації, визначення обов'язку і повинності, сформульоване у відповідності з обов'язковими моральними оцінками й цінностями. Універсальний словник-енциклопедія
  10. норма — вхо́дити (прихо́дити) / ввійти́ (прийти́) в но́рму. Ставати звичайним, відповідним до загальноприйнятих правил, установлених вимог і т. ін. Скінчилася громадянська війна. Життя поступово входило в норму (Г. Фразеологічний словник української мови
  11. норма — I НОРМА (лат. norma — правило, взірець, міра, закон, що походить від давньогрецьк. і означає висок, масштаб, правило) — як термін вперше застосовується в будівельній справі — "справедливість косинця". Філософський енциклопедичний словник
  12. норма — НО́РМА (установлена на певну одиницю часу або простору міра чого-небудь); ЛІМІ́Т (суворо визначена норма, у межах якої дозволяється використовувати щось). Словник синонімів української мови
  13. норма — Но́рма, -ми, -мі; но́рми, норм Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  14. норма — НО́РМА, и, ж. 1. Звичайний, узаконений, загальноприйнятий, обов’язковий порядок, стан і т. ін. Правові норми радянської загальнонародної держави виховують у трудящих високу ідейність, відданість справі комунізму і інтересам Батьківщини (Ком. Укр. Словник української мови в 11 томах
  15. норма — рос. норма (латин. norma — правило, взірець) — 1. Загальновизнане, узаконене правило, закон, звичайний стан, що підлягає дотриманню всіма (Н. поведінки, Н. часу). 2. Середня кількість, вимір, розмір чогось. Eкономічна енциклопедія