норма
НО́РМА, и, ж.
1. Звичайний, узаконений, загальноприйнятий, обов’язковий порядок, стан і т. ін.
Правові норми радянської загальнонародної держави виховують у трудящих високу ідейність, відданість справі комунізму і інтересам Батьківщини (Ком. Укр., 1, 1966, 28);
Ядро зла було не в самому факті відхилення від норми, а в тому, що факт цей в силу об’єктивних обставин мусив залишитись безкарним (Вільде, Сестри.., 1958, 36);
// Зразок, правило поведінки людей у суспільстві.
Ленін виробив тверді норми партійного життя, які стали законом для всієї дальшої діяльності партії (Біогр. Леніна, 1955, 66);
Його не злякались. Більше того, йому нагадали про норми поведінки, обов’язкові й для головного інженера (Шовк., Інженери, 1956, 335);
// Загальноприйняте правило в мові, літературі і т. ін.
Норми літературної мови складаються історично, вони є продуктом історичного розвитку і на певних етапах мають свої відмінності (Курс іст. укр. літ. мови, І, 1958, 7);
Досконале знання мови з погляду її граматичних.. норм може і повинно бути гордістю поета (Перв., З щоденника.., 1956, 5).
◊ Вхо́дити (увійти́, прихо́дити, прийти́) в но́рму — набувати нормального вигляду, стану; ставати звичайним, відповідним до загальноприйнятих правил, установлених вимог і т. ін.
У гірських переходах він був помітно схуд, а тепер знову ввійшов у норму, навіть ніби ще більше роздався в плечах (Гончар, І, 1954, 287);
Я було почала приходити трохи в норму та сталася пригода: заболів зуб (Л. Укр., V, 1956, 339).
2. Установлена міра, розмір чого-небудь.
Зимно в бараці. Добова норма дров давно вже спалена (Гончар, II, 1959, 130);
Бійці щедро кадили козячими ніжками — видано тижневу норму махорки (Тют., Вир, 1964, 488);
Для відкритого грунту норми висіву встановлюють на гектар, для закритого — на метр (Овоч., 1956, 88);
// Установлена міра виробітку; денне, змінне завдання робітника, колгоспника і т. ін.
Він був веселий, бо йому добре сьогодні працювалося на заводі і він утроє перевищив за зміну свою норму (Донч., VI, 1957, 122);
Він вирішив для самого себе виробляти дві норми. Потім підтягти до свого рівня групу (Ю. Янов., II, 1954, 100);
// спорт. Комплекс вправ, необхідний для одержання певного розряду.
Вони прийшли сюди складати норми на значок "Готовий до праці та оборони" (Собко, Стадіон, 1954, 343).
Но́рма пра́ва — загальнообов’язкове правило поведінки людей, встановлене, санкціоноване і забезпечуване державою;
Но́рма представни́цтва — кількість представників, що обирається певною групою населення в органи влади, а також партійними, профспілковими організаціями на свої конференції, з’їзди і т. ін.
Норми представництва на з’їзді партії встановлюються Центральним Комітетом (Статут КПРС, 1961, 16);
Но́рма прибу́тку — за капіталізму — відношення величини додаткової вартості до всього авансованого капіталу, обчислене в процентах;
Но́рма ча́су — час, установлений для виконання одиниці роботи.
.. Витрата часу на виконання якої-небудь роботи характеризується технічною нормою часу (Слюс. справа, 1957, 276).
Значення в інших словниках
- норма — но́рма іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- норма — В самому загальному значенні – правило, приклад, керуюча основа (Н. права, суспільного життя, культурні, моральні, виробничі та ін.). В цьому значенні – Н. групові – термін використовується в соціальній психології. Словник із соціальної роботи
- норма — (від лат. norma — правило) систематизована сукупність ознак мови, що сприймається як взірець для всіх мовців. Словник стилістичних термінів
- норма — (поведінки) правило; (мови) стандарт; (харчів) порція, пайок; (праці) завдання; (визначена частка) квота; СПРТ. комплекс вправ. Словник синонімів Караванського
- норма — -и, ж. 1》 Звичайний, узаконений, загальноприйнятий, обов'язковий порядок, стан і т. ін. || Зразок, правило поведінки людей у суспільстві. || Загальноприйняте правило в мові, літературі і т. ін. Входити в норму. 2》 Установлена міра, розмір чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- норма — Міра, мірило, кількість, вимагане, наказане, належне, обов'язкове, спляноване, норма, див. модус Словник чужослів Павло Штепа
- норма — НО́РМА, и, ж. 1. Звичайний, узаконений, загальноприйнятий, обов'язковий порядок, стан і т. ін. Ядро зла було не в самому факті відхилення від норми, а в тому, що факт цей в силу об'єктивних обставин мусив залишитись безкарним (Ірина Вільде); // Зразок... Словник української мови у 20 томах
- норма — (англ. span of management) кількість підлеглих, які підпорядковуються кожному менеджеру. Економічний словник
- норма — но́рма (від лат. norma – правило, взірець) 1. Загальновизнане, узаконене правило, міра, закон, взірець, звичайний стан (напр., Н. представництва, Н. поведінки). 2. Середня кількість, розмір чогось (напр., Н. часу, Н. опадів). Словник іншомовних слів Мельничука
- норма — В етиці поняття, яке визначає принципи поведінки: вимога (заборона) певної поведінки у певній ситуації, визначення обов'язку і повинності, сформульоване у відповідності з обов'язковими моральними оцінками й цінностями. Універсальний словник-енциклопедія
- норма — вхо́дити (прихо́дити) / ввійти́ (прийти́) в но́рму. Ставати звичайним, відповідним до загальноприйнятих правил, установлених вимог і т. ін. Скінчилася громадянська війна. Життя поступово входило в норму (Г. Фразеологічний словник української мови
- норма — I НОРМА (лат. norma — правило, взірець, міра, закон, що походить від давньогрецьк. і означає висок, масштаб, правило) — як термін вперше застосовується в будівельній справі — "справедливість косинця". Філософський енциклопедичний словник
- норма — НО́РМА (установлена на певну одиницю часу або простору міра чого-небудь); ЛІМІ́Т (суворо визначена норма, у межах якої дозволяється використовувати щось). Словник синонімів української мови
- норма — Но́рма, -ми, -мі; но́рми, норм Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- норма — рос. норма (латин. norma — правило, взірець) — 1. Загальновизнане, узаконене правило, закон, звичайний стан, що підлягає дотриманню всіма (Н. поведінки, Н. часу). 2. Середня кількість, вимір, розмір чогось. Eкономічна енциклопедія