блискучо
БЛИСКУ́ЧО, рідко. Присл. до блиску́чий;
// у знач. присудк. сл.
Сонечко високо піднялося на синьому небі.. На церкви, на стіни аж глянути не можна. Світло та блискучо! (Н.-Лев., I, 1956, 113).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- блискучо — блиску́чо прислівник незмінювана словникова одиниця рідко Орфографічний словник української мови
- блискучо — Присл. до блискучий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- блискучо — БЛИСКУ́ЧО, рідко. Присл. до блиску́чий. Неабияке науково-публіцистичне значення мала праця М. Костомарова “Дві руські народності”, в якій блискучо розвинуто і документовано тезу про окремішність двох народностей... Словник української мови у 20 томах