1. Словник української мови в 11 томах

буруватий

БУРУВА́ТИЙ, а, е. Злегка, трохи бурий.

Помідори збирають.., коли плід має бурувате або жовтувате забарвлення (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 178).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. буруватий — бурува́тий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. буруватий — -а, -е. Злегка, трохи бурий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. буруватий — БУРУВА́ТИЙ, а, е. Злегка, трохи бурий. Помідори збирають, коли плід має бурувате або жовтувате забарвлення (з наук. літ.); Бурувате або зелено-буре забарвлення добре приховує ящірку серед каміння і трави (з навч. літ.). Словник української мови у 20 томах