1. Словник української мови в 11 томах

вдалий

ВДА́ЛИЙ (рідко УДА́ЛИЙ), а, е.

1. Який закінчився удачею; успішний.

Недаремно кажуть, що революція є вдалий бунт, а бунт є невдала революція (Ленін, 8, 1949, 81);

Він [мисливець] напружує всі свої сили, щоб полювання було справді вдалим (Рильський, III, 1956, 128).

2. Який цілком відповідає певним вимогам; гарний.

Бжеський дивився на портрет, розумів, що він дуже вдалий (Тулуб, Людолови, І, 1957, 15);

Але навіть тоді, коли ви все це гаразд обміркували, то хтозна, чи можна вважати ваш вибір за вдалий (Донч., I, 1956, 459).

3. на що. Який мав хист до чогось.

От, невеличкий чоловік, русявий, в літах вже був,.. усе всміхнутий, все на жарти вдалий (Фр., XIII, 1954, 56).

4. Який точно й виразно передає суть явища; влучний.

До того ж і оці оплески, цей гул захоплення, що перехоплювали бодай не часті, але вдалі слова, п’янили Синявіна (Ле, Міжгір’я, 1953, 536);

Він почав читати, підносячи вгору палець, коли хотів звернути увагу учнів на якесь особливо вдале місце (Донч., V, 1957, 428).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вдалий — (з добрим результатом) добрий, успішний, результативний, (про зауваження) влучний, (художній витвір) майстерний, (вибір) доречний, слушний, відповідний. Словник синонімів Полюги
  2. вдалий — вда́лий прикметник Орфографічний словник української мови
  3. вдалий — (на що) здібний, вдатний; (захід) успішний, результативний; (жарт) влучний; (портрет) майстерний; (вибір) доречний, відповідний, підходящий, слушний. Словник синонімів Караванського
  4. вдалий — [ўдалией] = удалий м. (на) -лому/-л'ім, мн. -л'і Орфоепічний словник української мови
  5. вдалий — (рідко удалий), -а, -е. 1》 Який закінчився удачею; успішний. 2》 Який цілком відповідає певним вимогам; гарний. 3》 на що. Який має хист до чогось. 4》 Який точно й виразно передає сутність явища; влучний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. вдалий — див. удачливий Словник чужослів Павло Штепа
  7. вдалий — ВДА́ЛИЙ (рідко УДА́ЛИЙ), а, е. 1. Який закінчився удачею; успішний. Ракета за ракетою злітали в небо. За кожним удалим їх вибухом зривалися гучні оплески (М. Старицький); Він [мисливець] напружує всі свої сили, щоб полювання було справді вдалим (М. Словник української мови у 20 томах
  8. вдалий — ВДА́ЛИЙ (УДА́ЛИЙ) (який точно, чітко розкриває, відбиває суть чого-небудь), ВЛУ́ЧНИЙ, ВДА́ТНИЙ (УДА́ТНИЙ). І. Котляревський і В. Гоголь відібрали і творчо використали ті теми, образи, прийоми давньої української драматургії... Словник синонімів української мови