вдалий
(на що) здібний, вдатний; (захід) успішний, результативний; (жарт) влучний; (портрет) майстерний; (вибір) доречний, відповідний, підходящий, слушний.
Джерело:
Практичний словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вдалий — (з добрим результатом) добрий, успішний, результативний, (про зауваження) влучний, (художній витвір) майстерний, (вибір) доречний, слушний, відповідний. Словник синонімів Полюги
- вдалий — вда́лий прикметник Орфографічний словник української мови
- вдалий — [ўдалией] = удалий м. (на) -лому/-л'ім, мн. -л'і Орфоепічний словник української мови
- вдалий — (рідко удалий), -а, -е. 1》 Який закінчився удачею; успішний. 2》 Який цілком відповідає певним вимогам; гарний. 3》 на що. Який має хист до чогось. 4》 Який точно й виразно передає сутність явища; влучний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вдалий — див. удачливий Словник чужослів Павло Штепа
- вдалий — ВДА́ЛИЙ (рідко УДА́ЛИЙ), а, е. 1. Який закінчився удачею; успішний. Ракета за ракетою злітали в небо. За кожним удалим їх вибухом зривалися гучні оплески (М. Старицький); Він [мисливець] напружує всі свої сили, щоб полювання було справді вдалим (М. Словник української мови у 20 томах
- вдалий — ВДА́ЛИЙ (УДА́ЛИЙ) (який точно, чітко розкриває, відбиває суть чого-небудь), ВЛУ́ЧНИЙ, ВДА́ТНИЙ (УДА́ТНИЙ). І. Котляревський і В. Гоголь відібрали і творчо використали ті теми, образи, прийоми давньої української драматургії... Словник синонімів української мови
- вдалий — ВДА́ЛИЙ (рідко УДА́ЛИЙ), а, е. 1. Який закінчився удачею; успішний. Недаремно кажуть, що революція є вдалий бунт, а бунт є невдала революція (Ленін, 8, 1949, 81); Він [мисливець] напружує всі свої сили, щоб полювання було справді вдалим (Рильський... Словник української мови в 11 томах