1. Словник української мови в 11 томах

вимуштруваний

ВИ́МУШТРУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́муштрувати.

Високий і білявий, вимуштруваний у військовій службі.., він був увесь порив і одвертість (Коцюб., І, 1955, 297);

Микулині дружинники були так ним вимуштрувані, що знали вже навпомацки кожну п’ядь цієї землі (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 324);

Навколо наглядачі з вимуштруваними собаками (Донч., VI, 1957, 209).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вимуштруваний — ви́муштруваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. вимуштруваний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до вимуштрувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вимуштруваний — ВИ́МУШТРУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до ви́муштрувати. Був [Максим] цілком протилежна натура. Високий і білявий, вимуштруваний у військовій службі, од якої лишалась у нього лиш зручність в рухах та брава постать (М. Словник української мови у 20 томах
  4. вимуштруваний — Ви́муштруваний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)