ворог
ВО́РОГ, а, ч.
1. Той, хто перебуває в стані ворожнечі, боротьби з ким-небудь; недруг, супротивник.
Стали вони тяжкими ворогами. Кожен кожному робив перешкоди, кожен кожного судив між людьми (Мирний, II, 1954, 118);
[Ярчук:] Є у нашого шановного Порфирія Маркевича особисті вороги чи нема? (Мик., І, 1957, 391);
// чого. Принциповий противник чого-небудь.
Ворог всякої фрази,.. Драгоманов у своїх статтях, а ще більше в листах до галичан.. відучував їх од пустої фразеології (Коцюб., III, 1956, 31).
Вну́трішній во́рог — той, хто заподіює шкоду всередині країни, вороже ставиться до існуючого ладу;
Зо́внішній во́рог — той, хто зазіхає, нападає на країну ззовні, порушуючи її кордони.
При дружбі народів нашої країни нам не страшні ніякі ні внутрішні, ні зовнішні вороги (Тези про 300-річчя возз’єдн.., 1954, 28).
2. також збірн. Супротивник на війні, у воєнних діях.
А тут кричать та в труби сурмлять,.. В наскок яряться вороги (Котл., I, 1952, 233);
Дав [комісар] розпорядження партизанам відтягти ворога вбік (Ю. Янов., І, 1958, 279).
3. перен. Шкідник сільськогосподарських рослин, лісу і т. ін.
Тихович вірив у можливість боротьби з ворогом винограду [філоксерою] (Коцюб., І, 1955, 223);
Багато ворогів має ліс. Особливо великої шкоди завдають йому численні шкідники (Колг. Укр., 7, 1956, 12).
◊ Не взяв його́ (тебе́ і т. ін.) во́рог — те саме, що Не взяв його́ (тебе́ і т. ін.) враг ( див. враг).
— Там у Петра Лукича нова наймичка та ще, не взяв її ворог, крижаста така… (Мирний, III, 1954, 86).
Значення в інших словниках
- ворог — (той, до кого ставляться негативно) недруг, противник, неприятель. Словник синонімів Полюги
- ворог — во́рог іменник чоловічого роду, істота * Але: два, три, чотири во́роги Орфографічний словник української мови
- ворог — Супротивник, суперник, антагоніст, ненавидник, ур. враг, супостат, лиходій, ок. недруг, анал. душман; (рослин) шкідник; мн. воріженьки, вороженьки. Словник синонімів Караванського
- ворог — [ворог] -га, м. (на) -гов'і/-гу, кл. -рожеи, мн. -ги, -роуг'іў два ворогие Орфоепічний словник української мови
- ворог — -а, ч. 1》 Той, хто перебуває в стані ворожнечі, боротьби з ким-небудь; недруг, супротивник. || чого. Принциповий противник чого-небудь. 2》 також збірн. Супротивник на війні, у воєнних діях. 3》 перен. Шкідник сільськогосподарських рослин, лісу і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ворог — ВО́РОГ, а, ч. 1. Той, хто перебуває в стані ворожнечі, боротьби з ким-небудь; недруг, супротивник. Стали вони тяжкими ворогами. Кожен кожному робив перешкоди, кожен кожного судив між людьми (Панас Мирний); Хлопець не мав ніяких ворогів... Словник української мови у 20 томах
- ворог — Без ворогів у світі не проживеш. Життя, це боротьба за існування, а в боротьбі мусять бути вороги. Бодай мої вороги виздихали до ноги. Прокляття. Щоб вороги вимерли до останнього потомка. Борони мене, Боже, від приятеля, бо з ворогом я собі дам раду. Приповідки або українсько-народня філософія
- ворог — Агресор, басурман, басурманець, басурмен, бесур, бузувір, бусурман, бусурманин, воріженько, вражина (заст.), гнобитель, грабіжник, завойовник, загарбник, зайда (чужинець), злонапасник, колонізатор, конкіскадор, лиходій, лиходійник, наїзник (заст. Словник синонімів Вусика
- ворог — не взяв во́рог (враг) кого, жарт. Уживається для вираження захоплення, здивування з якого-небудь приводу або незадоволення кимсь, чимсь. — Там у Петра Лукина нова наймичка та ще, не взяв її ворог, крижаста така... Фразеологічний словник української мови
- ворог — ВО́РОГ (той, хто перебуває в стані ворожнечі з ким-небудь, негативно ставиться до когось, чогось, протидіє чим-небудь), НЕ́ДРУГ, СУПРОТИ́ВНИК, ПРОТИ́ВНИК, НЕДОБРОЗИ́ЧЛИВЕЦЬ, НЕНАВИ́СНИК, НЕПРИ́ЯТЕЛЬ розм., ВОРІЖЕ́НЬКИ мн., фольк., ВРАГ заст., поет. Словник синонімів української мови
- ворог — Во́рог, -рога, -гові, -роже! -роги́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)