ворог
ВО́РОГ (той, хто перебуває в стані ворожнечі з ким-небудь, негативно ставиться до когось, чогось, протидіє чим-небудь), НЕ́ДРУГ, СУПРОТИ́ВНИК, ПРОТИ́ВНИК, НЕДОБРОЗИ́ЧЛИВЕЦЬ, НЕНАВИ́СНИК, НЕПРИ́ЯТЕЛЬ розм., ВОРІЖЕ́НЬКИ мн., фольк., ВРАГ заст., поет. Тимко відвернувся, аж шия хруснула: то був його ворог по парубоцтву Сергій Золотаренко (Григорій Тютюнник); Софія недолюблювала дітей, інтуїтивно почуваючи в них якихось потенційних недругів (О. Гончар); Козак Мусій Половець збив свого супротивника з ніг (О. Довженко); З гори від каменеломень женеться в долину з десяток .. пастушків.. Побачили противників і зупинилися (У. Самчук); За ним (князем Єремією) потягли руку й інші пани, ненависники козаків та хлопів (І. Нечуй-Левицький); Насудяться воріженьки, — Дівка заміж піде (пісня); І на оновленій землі Врага не буде, супостата (Т. Шевченко).
ВО́РОГ збірн. (ворожі сили), НЕ́ДРУГ, ПРОТИ́ВНИК, СУПРОТИ́ВНИК, НЕПРИ́ЯТЕЛЬ розм., ВРАГ заст., поет., СУПОСТА́Т заст. Народ не хоче знову чути ридання матерів,.. не хоче бачити своїх синів скривавленими, скаліченими, вбитими нещадною рукою ворога і супостата (М. Рильський); Піднявсь на ляхів і на всіх недругів отчизни батько Хмельницький (П. Куліш); Противник почав обстрілювати дзот (В. Кучер); Тікав супротивник з укріплень (І. Нехода); Він з такою рішучістю і силою натиснув на неприятеля, що французи змушені були ретируватись (П. Кочура).
ШКІДНИ́К (тварина, комаха, рослина, яка завдає шкоди сільському або лісовому господарству), ВО́РОГ розм. Ліси розростаються справжні, з травою, з грибами, з птахами — такий ліс сам себе, без хімікатів од нападу шкідників захищатиме!.. (О. Гончар); Тихович вірив у можливість боротьби з ворогом винограду (М. Коцюбинський).
Значення в інших словниках
- ворог — (той, до кого ставляться негативно) недруг, противник, неприятель. Словник синонімів Полюги
- ворог — во́рог іменник чоловічого роду, істота * Але: два, три, чотири во́роги Орфографічний словник української мови
- ворог — Супротивник, суперник, антагоніст, ненавидник, ур. враг, супостат, лиходій, ок. недруг, анал. душман; (рослин) шкідник; мн. воріженьки, вороженьки. Словник синонімів Караванського
- ворог — [ворог] -га, м. (на) -гов'і/-гу, кл. -рожеи, мн. -ги, -роуг'іў два ворогие Орфоепічний словник української мови
- ворог — -а, ч. 1》 Той, хто перебуває в стані ворожнечі, боротьби з ким-небудь; недруг, супротивник. || чого. Принциповий противник чого-небудь. 2》 також збірн. Супротивник на війні, у воєнних діях. 3》 перен. Шкідник сільськогосподарських рослин, лісу і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ворог — ВО́РОГ, а, ч. 1. Той, хто перебуває в стані ворожнечі, боротьби з ким-небудь; недруг, супротивник. Стали вони тяжкими ворогами. Кожен кожному робив перешкоди, кожен кожного судив між людьми (Панас Мирний); Хлопець не мав ніяких ворогів... Словник української мови у 20 томах
- ворог — Без ворогів у світі не проживеш. Життя, це боротьба за існування, а в боротьбі мусять бути вороги. Бодай мої вороги виздихали до ноги. Прокляття. Щоб вороги вимерли до останнього потомка. Борони мене, Боже, від приятеля, бо з ворогом я собі дам раду. Приповідки або українсько-народня філософія
- ворог — Агресор, басурман, басурманець, басурмен, бесур, бузувір, бусурман, бусурманин, воріженько, вражина (заст.), гнобитель, грабіжник, завойовник, загарбник, зайда (чужинець), злонапасник, колонізатор, конкіскадор, лиходій, лиходійник, наїзник (заст. Словник синонімів Вусика
- ворог — не взяв во́рог (враг) кого, жарт. Уживається для вираження захоплення, здивування з якого-небудь приводу або незадоволення кимсь, чимсь. — Там у Петра Лукина нова наймичка та ще, не взяв її ворог, крижаста така... Фразеологічний словник української мови
- ворог — Во́рог, -рога, -гові, -роже! -роги́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ворог — ВО́РОГ, а, ч. 1. Той, хто перебуває в стані ворожнечі, боротьби з ким-небудь; недруг, супротивник. Стали вони тяжкими ворогами. Кожен кожному робив перешкоди, кожен кожного судив між людьми (Мирний, II, 1954, 118); [Ярчук... Словник української мови в 11 томах