ворог

Значення в інших словниках

1. ворог — во́рог іменник чоловічого роду, істота * Але: два, три, чотири во́роги Орфографічний словник української мови
2. ворог — Супротивник, суперник, антагоніст, ненавидник, ур. враг, супостат, лиходій, ок. недруг, анал. душман; (рослин) шкідник; мн. воріженьки, вороженьки. Словник синонімів Караванського
3. ворог — [ворог] -га, м. (на) -гов'і/-гу, кл. -рожеи, мн. -ги, -роуг'іў два ворогие Орфоепічний словник української мови
4. ворог — -а, ч. 1》 Той, хто перебуває в стані ворожнечі, боротьби з ким-небудь; недруг, супротивник. || чого. Принциповий противник чого-небудь. 2》 також збірн. Супротивник на війні, у воєнних діях. 3》 перен. Шкідник сільськогосподарських рослин, лісу і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. ворог — ВО́РОГ, а, ч. 1. Той, хто перебуває в стані ворожнечі, боротьби з ким-небудь; недруг, супротивник. Стали вони тяжкими ворогами. Кожен кожному робив перешкоди, кожен кожного судив між людьми (Панас Мирний); Хлопець не мав ніяких ворогів... Словник української мови у 20 томах
6. ворог — Без ворогів у світі не проживеш. Життя, це боротьба за існування, а в боротьбі мусять бути вороги. Бодай мої вороги виздихали до ноги. Прокляття. Щоб вороги вимерли до останнього потомка. Борони мене, Боже, від приятеля, бо з ворогом я собі дам раду. Приповідки або українсько-народня філософія
7. ворог — Агресор, басурман, басурманець, басурмен, бесур, бузувір, бусурман, бусурманин, воріженько, вражина (заст.), гнобитель, грабіжник, завойовник, загарбник, зайда (чужинець), злонапасник, колонізатор, конкіскадор, лиходій, лиходійник, наїзник (заст. Словник синонімів Вусика
8. ворог — не взяв во́рог (враг) кого, жарт. Уживається для вираження захоплення, здивування з якого-небудь приводу або незадоволення кимсь, чимсь. — Там у Петра Лукина нова наймичка та ще, не взяв її ворог, крижаста така... Фразеологічний словник української мови
9. ворог — ВО́РОГ (той, хто перебуває в стані ворожнечі з ким-небудь, негативно ставиться до когось, чогось, протидіє чим-небудь), НЕ́ДРУГ, СУПРОТИ́ВНИК, ПРОТИ́ВНИК, НЕДОБРОЗИ́ЧЛИВЕЦЬ, НЕНАВИ́СНИК, НЕПРИ́ЯТЕЛЬ розм., ВОРІЖЕ́НЬКИ мн., фольк., ВРАГ заст., поет. Словник синонімів української мови
10. ворог — Во́рог, -рога, -гові, -роже! -роги́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. ворог — ВО́РОГ, а, ч. 1. Той, хто перебуває в стані ворожнечі, боротьби з ким-небудь; недруг, супротивник. Стали вони тяжкими ворогами. Кожен кожному робив перешкоди, кожен кожного судив між людьми (Мирний, II, 1954, 118); [Ярчук... Словник української мови в 11 томах