геть

ГЕТЬ¹, присл.

1. Куди-небудь у невизначеному напрямку, на віддаль.

Дрозд фуркнув і полетів собі геть (Фр., IV, 1950, 62);

Затишіло синє море, Розпрозорилось прозоре, Щуки прудко геть пливуть (Перв., Райдуга.., 1960, 117);

// Від якого-небудь місця, за межі чогось.

Ми вирвали дві квітки на спомин та й подались швидше до пароходу, геть з тії кріпості (Л. Укр., V, 1956, 11);

По закінченні дуета Коловратський подякував.. і гукнув до своєї орави виходити з дому геть (Смолич, II, 1958, 38).

2. На велику відстань; далеко.

Мене ти в пелену взяла І геть у поле однесла (Шевч., II, 1953, 284).

3. у знач. дуже, значно.

От уже й масниця. Сонце геть високо піднімається; грає на весну-красну (Мирний, І, 1954, 216);

Та ще й те додавало Даринці сили, що вже геть більше, як половину дороги проїхано (Вирган, В розп. літа, 1959, 272).

4. у знач. скрізь.

А верби геть понад ставо́м Тихесенько собі купають Зелені віти… (Шевч., II, 1953, 230);

Ой, коли б з тісної хати Повставали ви, чубаті, Та зирнули геть навколо,— В вас би серце похололо (Стар., Поет. тв., 1958, 56).

ГЕТЬ², виг.

1. Уживається як наказ відійти від кого-, чого-небудь, покинути, залишити кого-, що-небудь.

— Геть, одчепись ! — крикнула Лукина й глянула Уласові просто в вічі (Н.-Лев., III, 1956, 322);

[Одарка:] Брешеш!.. Геть з моїх очей, а то битиму! (Мирний, V, 1955, 233);

Геть, уславлений спокою! Ми в труді, у боротьбі! (Рильський, І, 1956, 121).

2. Уживається як наказ віддалити, забрати, усунути кого-небудь.

Почав її словами картати, а дитиночка на руках так і пручається — кричить. Пан іще гірше розгнівався: — Геть ту дитину! — гукнув,— геть! (Вовчок, І, 1955, 67);

Тоді промовляють.. панянки: — Геть Ларька, геть з покоїв! Од його горілкою тхне (Вас., І, 1959, 108).

3. Уживається у значенні слів не треба, не потрібний, щоб не було (частіше в закликах).

А у Тимчасового уряду є сепаратний мир з російськими капіталістами. Геть цей сепаратний мир! (Ленін, 25, 1951, 24);

[Сапфо:] Геть анемони й фіалки! Дай мені квітку з гранати! (Л. Укр., III, 1952, 724).

ГЕТЬ³, част. підсил.

1. Уживається у знач. зовсім, цілком, увесь.

Сонце вже геть було нахилилося до заходу (Фр., V, 1951, 171);

Неголений, стомлений, геть пропахлий тютюном, був Гапій трохи схожий на Киселя, коли я вперше побачив того у райкомі (Мур., Бук. повість, 1959, 275);

А клуню вже всю геть обійняло полум’ям (Головко, І, 1957, 348).

Геть усі́ — всі, всі без винятку.

— Та щоб до того «прошенія» [царю] всі поприкладали руки, геть усі, ціла громада, бо громада — великий чоловік, сила… (Коцюб., І, 1955, 114);

Ми ставили балет під назвою «Роберт і Бертрам».. На ці спектаклі квитки розпродувались геть усі (Моє життя в мист., 1955, 22).

2. Уживається у знач. аж, далеко.

Шубовсть [Катерина] в воду!.. Попід льодом Геть загуркотіло (Шевч., І, 1951, 45);

Прокричали другі півні. Коли геть за північ почувся здалека тупіт, гомін (Мирний, І, 1954, 297).