геть
I присл.
1》 Куди-небудь у невизначеному напрямку, на віддаль.
|| Від якого-небудь місця, за межі чогось.
2》 На велику відстань; далеко.
3》 у знач. дуже, значно.
4》 у знач. скрізь.
II виг.
1》 Уживається як наказ відійти від кого-, чого-небудь, покинути, залишити кого-, що-небудь.
2》 Уживається як наказ віддалити, забрати, усунути кого-небудь.
3》 Уживається у знач. сл. не треба, не потрібний, щоб не було (частіше в закликах).
III част. підсил.
1》 Уживається у знач. зовсім, цілком, увесь.
Геть усі — всі, всі без винятку.
2》 Уживається у знач. аж, далеко.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- геть — геть 1 прислівник незмінювана словникова одиниця геть 2 вигук незмінювана словникова одиниця геть 3 частка незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- геть — пр., (піти) з меж, за межі, звідси, з цього місця, далі, убік, з дороги, далеко; (витертий) дуже, сильно, зовсім; (довкола) скрізь; (!) ГЕТЬ! геть звідси! гайда звідси! забирайся! геть з-перед очей! геть з очей! не хочемо! не бажаємо! щоб і дух не пах! мн. ГЕТЬТЕ! забирайтесь! Словник синонімів Караванського
- геть — ГЕТЬ¹, присл. 1. Куди-небудь у невизначеному напрямку, на віддаль. Дрозд фуркнув і полетів собі геть (І. Франко); Затишіло синє море, Розпрозорилось прозоре, Щуки прудко геть пливуть (Л. Первомайський); // Від якого-небудь місця, за межі чогось. Словник української мови у 20 томах
- геть — див. зовсім; остаточно Словник синонімів Вусика
- геть — (аж (хоч, геть)) на край сві́ту (сві́та), зі сл. засла́ти, піти, заї́хати і т. ін. 1. Дуже далеко. Невже ніхто не відгукнеться? Маковей раптом відчув себе закинутим геть на край світу (О. Фразеологічний словник української мови
- геть — ДАЛЕ́КО (на великій відстані; на велику відстань), НЕБЛИ́ЗЬКО, ГЕН, ГЕН-ГЕ́Н підсил., ДАЛЕЧЕ́НЬКО розм.; ВДАЛИНІ́ (УДАЛИНІ́), ВДАЛЕЧИНІ́ (УДАЛЕЧИНІ́) (на великій відстані); ГЕТЬ, ГЕТЬ-ГЕ́ТЬ підсил. (перев. на велику відстань). — А де ж тут у вас криниця?. Словник синонімів української мови
- геть — Геть! ге́тьте! виг. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- геть — ГЕТЬ¹, присл. 1. Куди-небудь у невизначеному напрямку, на віддаль. Дрозд фуркнув і полетів собі геть (Фр., IV, 1950, 62); Затишіло синє море, Розпрозорилось прозоре, Щуки прудко геть пливуть (Перв., Райдуга.. Словник української мови в 11 томах
- геть — Геть меж. и нар. 1) Долой, прочь, вонъ, отстань. Геть, згинь, пропади і до мене не ходи! Ном. № 8765. Іди ж собі геть. Рудч. Ск. II. 7. Во мн. числѣ — гетьте. 2) Далеко. На бистрому на озері геть плавала качка. н. п. геть-геть. Далеко-далеко. Словник української мови Грінченка