гнутися
ГНУ́ТИСЯ, гну́ся, гне́шся, недок.
1. Набирати зігнутої, дугоподібної форми; згинатися.
— В руках його дужих весла аж гнуться… (Коцюб., І, 1955, 429);
Гнеться вудлище дугою (Рильський, II, 1946, 94);
// Згинати, нахиляти свою верхню частину.
Гай шепоче, гнуться лози В яру при дорозі (Шевч., II, 1953, 208);
Коли поспіє виноград — Додолу гнуться ніжні віти… (Рильський, II, 1946, 27);
// Прогинатися під дією ваги; вгинатися.
Довгий, широкий стіл гнувся від закусок (Збан., Переджнив’я, 1960, 413);
*Образно. Кобзар вшкварив, а козаки — Аж Хортиця гнеться — Метелиці та гопака Гуртом оддирають (Шевч., І, 1951, 78).
◊ Гну́тися в дугу́ — бути покірним; догоджати.
Ну, та годі терпіть нам обіду, Перед дворянами гнуться в дугу (Пісні та романси.., II, 1956, 282).
2. Мати властивість згинатися.
Гни тоді дерево, коли гнеться, Як воно молоде (Номис, 1864, № 5925);
Старі одублі [одубілі] пальці, неначе граблі, не слухались і не гнулись (Н.-Лев., III, 1956, 222).
3. перен. Підкорятися кому-небудь, чиїйсь волі;
// Виражати покірність; запобігати, підлещуватися.
П’ять довгих років старанно й сумлінно прислуговував він пану Бжеському, гнувся, терпів грубі жарти і знущання примхливого пана (Тулуб, Людолови, І, 1957, 4).
4. Бути в зігнутому стані; корчитися.
— Одні сплять, а ті гнуться на підлозі, кулаки в голови кладуть (Хижняк, Тамара, 1959, 135);
// перен. Не згоджуватися, ухилятися від чого-небудь.
— У кого.. ти хліба позичила? — У Микити у Румая. — Довго, мабуть, гнувся — не давав? (Вовчок, І, 1955, 147).
Значення в інших словниках
- гнутися — гну́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- гнутися — Згинатися і всі пох. від ГНУТИ; (дугою) вигинатися; (під вагою) вгинатися; (перед ким) стелитися <�листом>, ЗАПОБІГАТИ, коритися <�підкорятися> кому. Словник синонімів Караванського
- гнутися — [гнутиес'а] гнус'а, гнес':а, гнец':а, гнеимося, гнеитес'а, гнуц':а; нак. гнис'а, гніц':а Орфоепічний словник української мови
- гнутися — гнуся, гнешся, недок. 1》 Набирати зігнутої, дугоподібної форми; згинатися. || Згинати, нахиляти свою верхню частину. || Прогинатися під дією ваги; вгинатися. 2》 Мати властивість згинатися. 3》 перен. Підкорятися кому-небудь, чиїйсь волі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гнутися — ГНУ́ТИСЯ, гну́ся, гне́шся, недок. 1. Набирати зігнутої, дугоподібної форми; згинатися. – В руках його дужих весла аж гнуться... (М. Коцюбинський); Гнеться вудлище дугою (М. Рильський); // Згинати, нахиляти свою верхню частину. Словник української мови у 20 томах
- гнутися — гну́тися вул. компрометувати, дискредитувати себе (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- гнутися — див. звиватися; коритися; лестити Словник синонімів Вусика
- гнутися — (аж) гі́лля́ гне́ться. Дуже багато, рясно (про плоди на дереві). — Зав’язуємо шнурки, а самі зоримо спідлоба на абрикоси. Їх ще багато, аж гілля гнеться, і вони сяють у низькому довгому сонячному промінні (Григір Тютюнник). Фразеологічний словник української мови
- гнутися — ГНУ́ТИСЯ (набирати зігнутої форми), ЗГИНА́ТИСЯ, ВИГИНА́ТИСЯ (набирати заокругленої форми). — Док.: зігну́тися, ви́гнутися. Павутиння летіло пучками, нитками.., то гнулося великими дугами, то місцями стояло просто (І. Словник синонімів української мови
- гнутися — Гну́тися, гну́ся, гне́шся, гну́ться; не гнись, не гні́ться Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- гнутися — Гнутися, гнуся, гнешся гл. 1) Гнуться, сгибаться. Долина глибока, а калина висока, аж додолу віття гнеться. Мет. 79. Їсть так, аж ніс гнеться, — съ жадностью ѣстъ. Ном. № 12207. 2) Переносно: покоряться. Словник української мови Грінченка