годуватися

ГОДУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок.

1. Приймати їжу; харчуватися.

Вони росли укупочці, мов ті близнятка, годувалися з однії [однієї] мисочки, спочивали на одній подушечці (Мирний, IV, 1955, 70);

— А до того веду, хазяїне, що вдома мої діти вже тиждень хліба не бачили, картоплею годуються (Шиян, Баланда, 1957, 102);

*Образно. Годуючись з імперіалістичного корита, націоналістичні запроданці охоче виконують волю своїх хазяїв (Брат., Крапка.., 1959, 30);

// Приймати корм (про тварин).

— Нас не треба в’язати і годувати, — промовив бик, — бо ми будемо годуватися самі (Калин, Закарп. казки, 1955, 75).

2. Добувати засоби до існування.

[Наталка:] Хто живе чесно і годується трудами своїми, тому і кусок черствого хліба смачніший од м’ягкої [м’якої] булки, неправдою нажитої (Котл., II, 1953, 20).

3. Пас. до годува́ти 1.

— Наші свині погано доглядаються, препаскудно годуються (Стельмах, І, 1962, 40).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. годуватися — годува́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. годуватися — -уюся, -уєшся, недок. 1》 Приймати їжу; харчуватися. || Приймати корм (про тварин). 2》 Добувати засоби до існування. 3》 Пас. до годувати 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. годуватися — ГОДУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок. 1. Вживати їжу; харчуватися. Вони росли укупочці, мов ті близнятка, годувалися з однії [однієї] мисочки, спочивали на одній подушечці (Панас Мирний); У хліві стояли повні корівки, годувалася товстюча льоха (У. Словник української мови у 20 томах
  4. годуватися — див. їсти; харчуватися Словник синонімів Вусика
  5. годуватися — ХАРЧУВА́ТИСЯ (задовольняти потребу організму в їжі, годувати себе), Ї́СТИ, ГОДУВА́ТИСЯ, ЖИВИ́ТИСЯ, ХАРЧИ́ТИСЯ розм., КОНТЕНТУВА́ТИСЯ заст. — Док.: прохарчува́тися, прогодува́тися, прохарчи́тися. Словник синонімів української мови
  6. годуватися — Годуватися, -дуюся, -єшся гл. Кормиться, пропитываться. Багатий дивується, як убогий годується. Ном. № 1606. Не хлібом я — зітханнями годуюсь. К. Іов. 9. 2) Кушать, ѣсть. Словник української мови Грінченка