годуватися

ХАРЧУВА́ТИСЯ (задовольняти потребу організму в їжі, годувати себе), Ї́СТИ, ГОДУВА́ТИСЯ, ЖИВИ́ТИСЯ, ХАРЧИ́ТИСЯ розм., КОНТЕНТУВА́ТИСЯ заст. — Док.: прохарчува́тися, прогодува́тися, прохарчи́тися. Тили відстали, кухонь не було, і бійці харчувалися мізерним сухим пайком (Григорій Тютюнник); — А як не стане хліба, що будемо їсти? — спитав батько (І. Нечуй-Левицький); Він ходить, бувало, літо й зиму в старому кожушку, годується юшкою та кашею (М. Рильський); Лісами пробивалися (полонянки), відгадуючи шлях по зорях. Коріннями, травами і дикими ягодами живилися (І. Цюпа); Зінько вмовляється з нею так, що вона.. ходитиме коло городу й садка, а за те й сама тим харчитиметься (Б. Грінченко); — Тиждень цілий бичками самими контентувався (А. Головко). — Пор. ї́сти, 1. спожива́ти.

ХАРЧУВА́ТИСЯ (одержувати їжу, їсти в когось, десь), ГОДУВА́ТИСЯ, СТОЛУВА́ТИСЯ розм., ХАРЧИ́ТИСЯ розм., СТРАВУВА́ТИСЯ діал. — Док.: прохарчува́тися, прогодува́тися, прохарчи́тися. Таких, як Ткалич, у їньому селі було кілька, що не мали своєї домівки й харчувалися в заводській їдальні (Є. Гуцало); За часів батька у нас.. годувалось при хаті багато бідної, а то й неробучої батькової рідні (І. Франко); Столуючись у матушки, Раїса почала поститись (М. Коцюбинський); — Стравувалась я у сусідки, жінки якогось ремісника (І. Франко).