1. Словник української мови в 11 томах

гордувати

ГОРДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.

1. Відчувати гордість (у 2 знач.), бути гордим.

Ти гордуєш своєю красою.. Пишним станом, густою косою, Чистим мармуром білих плечей (Щог., Поезії, 1958, 283);

[Хома:] Я гордий, бо є чим гордувать (К.-Карий, II, 1960, 204);

// Вихваляти кого-, що-небудь або хвалитися чим-небудь; хвастати.

І батько і мати гордували своїм сином, хвалили дома, хвалили в людях (Мирний, IV, 1955, 35);

[Маруся:] Ще й лихословиш мене та гордуєш перед усіма, що звів з ума!.. (Кроп., І, 1958, 98).

2. Зневажливо, звисока ставитись до інших, бути пихатим, зарозумілим.

— Та все супиться, та все гордує, і говорити з людьми не хоче (Барв., Опов.., 1902,149).

3. ким, чим. Ставитися до кого-, чого-небудь зневажливо; нехтувати ким-, чим-небудь.

— Не вернуся — забарюся: Гордуєш ти мною (Укр.. лір. пісні, 1958, 76);

Чого ти мною так гордуєш, Чому ти слів моїх не чуєш, Коли тобі вклоняюсь я? (Павл., Бистрина, 1959, 195);

[Круста:] Ні, друзі, не гордуйте сим вином (Л. Укр., II, 1951, 400).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гордувати — гордува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. гордувати — ПИШАТИСЯ, заноситися; (ким) греб|ув|ати, гордити, зневажати <�ігнорувати> кого, п! НЕХТУВАТИ. Словник синонімів Караванського
  3. гордувати — -ую, -уєш, недок. 1》 Відчувати гордість (у 2 знач.), бути гордим. || Вихваляти кого-, що-небудь або хвалитися чим-небудь; хвастати. 2》 Зневажливо, зверхньо ставитись до інших, бути пихатим, зарозумілим. 3》 ким, чим. Ставитися до кого-, чого-небудь зневажливо; нехтувати ким-, чим-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. гордувати — ГОРДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. чим. Відчувати гордість (у 2 знач.), бути гордим. Ти гордуєш своєю красою .. Пишним станом, густою косою, Чистим мармуром білих плечей (Я. Щоголів); [Хома:] Я гордий, бо є чим гордувать (І. Словник української мови у 20 томах
  5. гордувати — див. чванитися Словник синонімів Вусика
  6. гордувати — БУНДЮ́ЧИТИСЯ (триматися, поводитися зарозуміло, намагаючись підкреслити свою зверхність, значущість), ПИНДЮ́ЧИТИСЯ розм., ПРИ́НДИТИСЯ розм., ІНДИ́ЧИТИСЯ розм.; ПИША́ТИСЯ, ВЕЛИЧА́ТИСЯ, ГОРДУВА́ТИ, ГОРДИ́ТИСЯ розм., ГОНОРУВА́ТИ рідше, ГОНОРИ́ТИСЯ діал. Словник синонімів української мови
  7. гордувати — Гордува́ти, -ду́ю, -ду́єш ким, чим Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. гордувати — Гордувати, -дую, -єш гл. 1) Пренебрегать. Г. Барв. 186. Сама себе дурною називала, що Орликом гордувала. Чуб. V. 1085. Він нами гордує. МВ. ІІ. 92. 2) Гордиться, чваниться. Вона багато гордує. Словник української мови Грінченка