гребти
ГРЕБТИ́, бу́, бе́ш; мин. ч. гріб, гребла́, ло́; недок.
1. неперех. Упираючись об воду веслом або чим-небудь іншим, приводити в рух човен.
Скинув [Данило] човна на воду й поплив за нею [Наталею]; нема весла — гребе гострою шаблею (Вовчок, І, 1955, 101);
Двоє хлопців, яким прийшла черга гребти, кинулись у човен і зайняли місця на лаві (Коп., Сон, ранок, 1951, 6);
// Працюючи веслом або чим-небудь іншим, направляти човен куди-небудь.
Він щосили гріб до берега (Донч., VI, 1957, 71)
2. перех. і без додатка, неперех., Розгрібати, розривати що-небудь.
Гребе квочка на сміттячку, Курчаток скликає (Г.-Арт., Байки.., 1958, 170);
Кріт спочатку дробить землю зубами, ніби свердлить її, і гребе своїми сильними передніми лапами (Коп., Як вони.., 1961, 32);
Хома гріб руками землю і, обламуючи нігті, шепотів: — Пронеси! (Гончар, III, 1959, 47).
3. перех. і без додатка. Збирати що-небудь у купу граблями, лопатою і т. ін.
Дівчата на луці гребли, А парубки копиці клали (Шевч., II, 1953, 186);
Старий Кайдаш загадав звечора Кайдашисі та Мелашці гребти сіно (Н.-Лев., II, 1956, 345);
Горпина гребла сіно і варила куліш (Тулуб, Людолови, І, 1957 51).
◊ Гребти́ гро́ші лопа́тою див. гро́ші.
4. перех., перен., розм. Жадібно забирати, захоплювати що-небудь.
До себе всякий і гребе Які достались їм подарки, — Насилу обійшлось без сварки (Котл., І, 1952, 173);
Підкупи робив [дипломат] і сіяв лихо, Землі гріб великі і малі (Мал., Звенигора, 1959, 221).
Значення в інших словниках
- гребти — (переміщати човен за допомогою весел) веслувати, горнути. Словник синонімів Полюги
- гребти — гребти́ дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- гребти — (веслом) веслувати, гребтися; (сіно) громадити, згрібати; (лопатою) горнути; У ФР. загрібати, вигрібати, підгрібати, підгортати, розгрібати; (до себе) дбати собі, р. придбавати; д. грабати. Словник синонімів Караванського
- гребти — [греибти] -бу, -беш, -беимо, -беите; мин. гр'іб, -бла; нак. -би, -б'іт' Орфоепічний словник української мови
- гребти — -бу, -беш; мин. ч. гріб, гребла, гребло; недок. 1》 неперех. Упираючись об воду веслом або чим-небудь іншим, приводити в рух човен. || Працюючи веслом або чим-небудь іншим, спрямовувати човен куди-небудь. 2》 перех. і без додатка, неперех. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гребти — 1. веслувати, вивеслувати, завеслувати, звеслувати, повеслувати, провеслувати 2. це граблями Словник чужослів Павло Штепа
- гребти — Бу, -беш, недок. Йти геть. Греби звідси. Словник сучасного українського сленгу
- гребти — 1 (-бу, -беш) недок., звичайно у наказовому способі; мол., крим. Іти (часто з неприємним відчуттям або не за своєю волею). — Куди гребеш? — підвівся, першим простягнув правицю (А. Морговський, Тінь птеродактиля); — Васю, ти дійшов до крапки!... Словник жарґонної лексики української мови
- гребти — I (на човні), веслувати, загрібати, кермувати, кормувати (граблями), вигрібати, горнути, громадити, догрібати, догромаджувати, загрібати, огрібати, перевертати (сіно), перегортати (валки, покоси), перегортувати, перегрібати, перетрушувати, підгортати... Словник синонімів Вусика
- гребти — гребти́ (загріба́ти, горну́ти і т. ін.) гро́ші лопа́тою, зневажл. Без великих затрат праці дуже швидко багатіти; наживатися. — Ну, там, Лесю, чоловік зразу багатіє .. Там гроші лопатою гребуть (М. Фразеологічний словник української мови
- гребти — ВЕСЛУВА́ТИ (веслами переміщати човен, судно), ГРЕБТИ́, ГОРНУ́ТИ, ГРЕБТИ́СЯ рідше. Вітру в бухті майже не відчувалося, і рибалки веслували, щоб швидше підійти до пристані (М. Трублаїні); Троянці разом прийнялися І стали веслами гребти (І. Словник синонімів української мови
- гребти — Гребти́, гребу́, гребе́ш; гріб, гребла́, гребли́; грі́бши Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- гребти — Гребти, -бу, -беш гл. прош. вр. гріб, гребла, гребло. 1) Гресть (весломъ). Так гребе, що страх 2, човном. Рудч. Ск. І. 206. І стали веслами гребти. Котл. Ен. ІІ. 8. гребти у ход. Словник української мови Грінченка