1. Словник української мови в 11 томах

група

ГРУ́ПА, и, ж.

1. Кілька осіб, тварин або предметів, що знаходяться разом, близько один біля одного.

І вся ця група гір од низу до самісінького верху заросла густим ялиновим лісом (Н.-Лев., II, 1956, 397);

На поляні з’явилася група невідомих людей (Шиян, Гроза.., 1956, 38);

Раціон обох груп [свиней] складався з картоплі, полови і концентрованих кормів (Колг. Укр., 1, 1957, 28).

2. Сукупність предметів, речовин, явищ і т. ін., внутрішньо об’єднаних на основі спільності, подібності властивостей, ознак і т. ін.

При переливанні несумісної крові може настати смерть хворого. Тому перед переливанням необхідно визначити групу крові (Заг. догляд за хворими, 1957, 178);

Го́вори, що мають спільні риси, входять до певної групи говорів (Нариси з діалектології.., 1955, 3).

3. Сукупність осіб, об’єднаних спільною метою, ідеєю, працею і т. ін.

Всередині.. первинних парторганізацій, які налічують менше 50 членів і кандидатів, можуть створюватися партійні групи по бригадах та інших виробничих ланках (Статут КПРС, 1961, 22);

В міськкомі партії радо зустріли професора Драгу і одразу включили до лекторської групи (Кучер, Чорноморці, 1956, 85).

4. заст. Те саме, що клас 3.

— І в яку ти групу ходиш? — бережно ставить [Данило] дитину на поріг (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 72).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. група — (невелика кількість осіб) гурт, громадка, розм. громада, ватага, діал. гурма. Словник синонімів Полюги
  2. група — гру́па іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. група — 1. Сукупність індивідів, об’єднаних певною спільною ознакою: спільним просторовим і часовим буттям, діяльністю, економічними, демографічними, психологічними і іншими характеристиками. Словник із соціальної роботи
  4. група — Гурт, громада, компанія, осередок, товариство; (суспільна) угруповання, середовище; групка; пор. ФРАКЦІЯ. Словник синонімів Караванського
  5. група — -и, ж. 1》 Кілька осіб, тварин або предметів, що знаходяться разом, близько один біля одного. 2》 Сукупність предметів, речовин, явищ і т. ін., внутрішньо об'єднаних на основі спільності, подібності властивостей, ознак і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. група — Гурт, гурток, гурточок, див. плеяда Словник чужослів Павло Штепа
  7. група — 1. Частина оркестру, що об’єднує музикантів, які грають на однорідних інструментах — струнних, дерев’яних духових, мідних духових, ударних тощо. 2. В естрадній практиці термін... Словник-довідник музичних термінів
  8. група — (англ. group) двоє чи більше людей, котрі взаємодіють одне з одним таким чином, що кожен із них одночасно і впливає на іншого, і зазнає його впливу. Економічний словник
  9. група — див. багато Словник синонімів Вусика
  10. група — АНСА́МБЛЬ (художній колектив співаків, музикантів, танцюристів); ГУРТ, ГРУ́ПА (перев. естрадний). Вокально-інструментальний гурт; В Авіньйоні, потім в Арлі і в Марселі бачив я фольклорні, як тут кажуть, групи — ансамблі пісні й танцю (М. Рильський). Словник синонімів української мови
  11. група — Гру́па, -пи, -пі; гру́пи, груп (гр.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)