гупання

ГУ́ПАННЯ, я, с. Дія за знач. гу́пати і звуки, утворювані цією дією.

В тій хвилі з кошари почувся крик, потім гупання кроків (Фр., І, 1955, 108);

З розчинених дверей [кузні] лунали ритмічний дзенькіт заліза й гупання молотів (Досв., Вибр., 1959, 194);