1. Словник української мови в 11 томах

густина

ГУСТИНА́, и́, ж.

1. рідко. Те саме, що густота́.

Вироби з тіста нормальної густини трохи розпливаються на злегка змащеному жиром листі (Укр. страви, 1957, 360).

2. фіз. Маса тіла, що міститься в одиниці його об’єму.

Густиною речовини називається величина, що вимірюється відношенням маси тіла до його об’єму (Курс фізики, 1, 1957, 144);

Вирішальне значення для ступеня нагріву космічного апарата мають склад і густина повітря (Наука.., 2, 1960, 14).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. густина — густина́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. густина — (речовини) гущина, густота, густість. Словник синонімів Караванського
  3. густина — Плотность — density — Dichte, Dichtheit, Dichtigkeit — одна з основних характеристик речовини; чисельно дорівнює масі одиниці об’єму речовини, тобто це мiра заповнення об'єму речовиною, з якої складається порода. Гірничий енциклопедичний словник
  4. густина — -и, ж. 1》 рідко. Те саме, що густота. 2》 фіз. Маса тіла, що міститься в одиниці його об'єму. Відносна густина — безрозмірна фізична величина, що дорівнює відношенню густини речовини, що розглядається, до густини іншої речовини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. густина — Маса тіла одиничного об'єму (1 м3, 1 см3); характеризує кожну речовину. Універсальний словник-енциклопедія
  6. густина — ГУСТОТА́ (кількість однорідних предметів, частинок тощо на одиницю виміру площі), ЩІ́ЛЬНІСТЬ, ГУСТИНА́, ГУ́СТІСТЬ, ГУЩИНА́. Найменша густота населення (на Україні) в південних областях (І. Словник синонімів української мови
  7. густина — Густина, -ні ж. Густота. Словник української мови Грінченка