двиготіння
ДВИГОТІ́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. двиготі́ти і звуки, утворювані цією дією.
Здалеку чути потужне двиготіння янгі-арицького сифона (Ле, Міжгір’я, 1953, 309).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- двиготіння — двиготі́ння іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
- двиготіння — -я, с., розм. Дія за знач. двиготіти і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
- двиготіння — Двиготі́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)