диполь
ДИПО́ЛЬ, я, чол.
1. фіз. Два однакові за величиною і протилежні за знаком заряди, розташовані на деякій відстані один від одного.
Окремі кристалики речовини мають по два однакові за розміром, але протилежні за знаком електричні заряди, розміщені на певній відстані один від одного. Такі попарні заряди називаються електричними диполями (Знання та праця, 7, 1976, 5).
2. радіо. Антена у вигляді двох симетрично розташованих провідників.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- диполь — дипо́ль іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- диполь — Диполь — dipole — Dipol – 1) Двополюсник. Розрізняють Д. електричний і магнітний. Електричний Д. – сукупність двох рівних за абсолютною величиною різнойменних зарядів, які знаходяться на певній відстані один від одного. Характеристикою... Гірничий енциклопедичний словник
- диполь — -я, ч. 1》 фіз. Два однакові за величиною і протилежні за знаком заряди, розташовані на деякій відстані один від одного. Електричний диполь — джерело електричного поля, що створює таке поле, розподіл якого співпадає з розподілом електричного поля... Великий тлумачний словник сучасної мови
- диполь — ДИПО́ЛЬ, я, ч. фіз. Два однакові за величиною і протилежні за знаком електричні або магнітні заряди, розташовані на деякій відстані один від одного. Словник української мови у 20 томах
- диполь — дипо́ль (від ди... і грец. πόλος – полюс) двополюсник. Розрізняють Д. електричний і магнітний. В радіотехніці – антена у вигляді двох симетрично розташованих провідників. Словник іншомовних слів Мельничука
- диполь — Система 2-х близько розташованих електричних зарядів або магнітних полюсів з протилежними знаками. Універсальний словник-енциклопедія