1. Словник української мови в 11 томах

дмухати

ДМУ́ХАТИ, аю, аєш, недок.

1. Випускати з рота сильний струмінь повітря; дути.

— Ось гляньте, який гладкий! — і Рудик дмухав вівчарикові між пір’ячко, щоб показати, який він гладкий (Коцюб., І, 1955, 220);

Музиканти завзято дмухали в свої труби (Гончар, І, 1954, 323);

Ігор натирав гудзики крейдою, чистив їх суконкою, дмухав на них, навіть слинив (Багмут, Щасл. день.., 1951, 105);

// чим, що. Струменем повітря з рота направляти щось на кого-небудь.

— О, вона вже не прийде сюди! — весело відповіла панна, сідаючи біля мене і дмухаючи мені дим із своєї папіроски просто в очі (Фр., IV, 1950, 288);

Бурлака присунувся до Василини ще ближче та все дмухав на неї смердючим тютюном (Н.-Лев., II, 1956, 100).

2. Нести, гнати, рухати струмені повітря; віяти.

Та вітер, бач, дмухав Усе по діброві (Метл. і Кост., Тв., 1906, 346);

У відчинену кватирку дмухав пахучий вітрець (Донч., І, 1956, 371);

Вітер грайливо дмухав йому в сіре обличчя теплими хвилями (Панч, В дорозі, 1959, 47).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дмухати — дму́хати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. дмухати — Дути, (ротом) хукати; (- вітер) віяти; (у трубу) трубити; док. Словник синонімів Караванського
  3. дмухати — -аю, -аєш, недок. 1》 Випускати з рота сильний струмінь повітря; дути. || чим, що. Струменем повітря з рота направляти щось на кого-небудь. 2》 Нести, гнати, рухати струмені повітря; віяти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. дмухати — дму́хати: ◊ дму́хати на зи́мне → зимний Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. дмухати — дму́хати (ду́ти) про́ти ві́тру. Робити яку-небудь безнадійну справу, не сподіваючись на успішне її завершення. (Дід з ціпком:) А ти кинь цигарку, кажу! (Та й замірився на Копистку ціпком). (Копистка (не зворухнувся):) .. Не дмухайте, діду, проти вітру (М. Фразеологічний словник української мови
  6. дмухати — ВІ́ЯТИ (про повітря — рухатися), ПОВІВА́ТИ, ДУ́ТИ, ПОДУВА́ТИ, ПОДИХА́ТИ, ПОДИ́ХУВАТИ, ДИ́ХАТИ, ПРОВІВА́ТИ, ПРОВІ́ЮВАТИ, ПРОДУВА́ТИ, ПРОДИМА́ТИ, ДМУ́ХАТИ, ЗАВІВА́ТИ, ЗАДУВА́ТИ, ЗАДИМА́ТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ПОТЯГА́ТИ (ПОТЯ́ГУВАТИ), ВІ́ЯТИСЯ рідше... Словник синонімів української мови
  7. дмухати — Дмухати, -хаю, -єш, одн. в. дмухнути, -ну, -неш гл. 1) Дуть, подуть. Не дмухай проти вітру. Ном. № 1100. Хто спарився на окропі, той і на холодну воду дмухне. Ном. № 5792. Попіл в вічі дмухати. не дам у кашу собі дмухати. Словник української мови Грінченка