дрижання
ДРИЖА́ННЯ, я, с. Дія за знач. дрижа́ти.
Одягався [Доря] поспішно, ..з дрижанням кожної жилки од холодку сорочки (Коцюб., II, 1955, 374);
— І не попадайся, мерзотнику, на моїх стежках! — На останнім слові голос його вже вломився на дрижання (Ле, Міжгір’я, 1953, 392).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me