1. Словник української мови в 11 томах

дріботун

ДРІБОТУ́Н, а́, ч., розм. Той, що дуже швидко і багато говорить.

Дивиться він на тебе й дріботить тобі (дріботун був старий) (Сл. Гр.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дріботун — дріботу́н іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. дріботун — -а, ч., розм. Той, що дуже швидко і багато говорить. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дріботун — Дріботун, -на м. Говорунъ, много и быстро говорящій, болтунъ. Дивиться він на тебе й дріботить тобі (дріботун був старий). Сим. 199. Словник української мови Грінченка