1. Словник української мови в 11 томах

дріботуха

ДРІБОТУ́ХА, и, ж., розм. Та, що дуже швидко і багато говорить.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дріботуха — дріботу́ха іменник жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. дріботуха — -и, ж., розм. Та, що дуже швидко і багато говорить. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дріботуха — Дріботуха, -хи ж. Говорунья, болтунья. Що вже й дріботуха вона, то й Боже! Усе дрібоче, усе дрібоче! Новомоск. у. Словник української мови Грінченка