діатез
ДІАТЕ́З, у, ч. Схильність організму до деяких захворювань.
Люди з діатезом можуть захворіти на певну хворобу під впливом найменших зовнішніх впливів (Курс патології, 1956, 64).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- діатез — діате́з іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- діатез — -у, ч. Схильність організму до деяких захворювань. Геморагічний діатез — стан організму, що характеризується підвищеною кровоточивістю. Невропатичний діатез — діатез, що характеризується підвищеною емоційністю та збудливістю. Великий тлумачний словник сучасної мови
- діатез — діате́з (від грец. διάβεσις – схильність) індивідуальна особливість організму людини (а також тварин), що проявляється в його схильності до деяких захворювань. Словник іншомовних слів Мельничука