жилка

ЖИ́ЛКА, и, ж.

1. Зменш, до жи́ла¹1, 2.

На її білих висках почали світиться тонесенькі сині жилки (Н.-Лев., І, 1956, 444);

На крупах коней видні були не тільки напружені м’язи, а й кожна кров’ю налита жилка (Ільч., Серце жде, 1939, 109).

◊ Ко́жна жи́лка дрижа́ла у кого; Збуди́ти (спо́внити) ко́жну жи́лку — кого-небудь повністю охопили якісь почуття, переживання і т. ін.

В Саїба дрижала кожна жилка, кров грала в жилах, кипіла (Н.-Лев., IV, 1956, 33);

Чудесне відчування пройняло дівчинку, збудило кожну жилку, співала, аж заходилася (Горд., II, 1959, 75).

2. Нитка, вигот. з сухожилля.

Вася потяг вудку з окунем, який тріпотів і рвав жилку (Чаб., Шляхами.., 1961, 84).

3. Стовщення у вигляді нитки, що проходить через тканину листка дерева чи крила комахи.

На крилах [комахи] помітно жилки, що іноді утворюють сітку (Шкідн. поля.., 1949, 16);

Махорку для досушування в кіпах знімають з вішал, коли пластинка листка і головна жилка висохли (Колг. Укр., 8, 1959, 14).

4. Тонка смужка на чому-небудь, яка відрізняється своїм забарвленням.

У білім мармурі текли тонкі рожеві жилки (Рудь, Дон. зорі, 1958, 58);

Данило лежав і дивився в стелю, покреслену синіми жилками мазків щітки (Коп., Лейтенанти, 1947, 78);

*У порівн. Поволі дерева пірнали в сизий туман та рисувались на небі, як темні жилки на перламутрі (Коцюб., II, 1955, 284).

5. перен. Природжений нахил до чого-небудь.

Коли поглянув [Едмунд] і сам побачив таку незвичайну рибу, пробудилася в ньому мисливська жилка (Фр., III, 1950, 11);

— Просто, розумієте, не вистачає у мене тієї організаційної, як тепер кажуть, жилки (Ле, Міжгір’я, 1953, 481).

6. спец. Провід телефонного кабеля.

Траплялося, що в самий розпал «концерту» осколок снаряда, пущеного наосліп сонним німецьким артилеристом, перебивав тонку жилку кабеля (Рад. Укр., 1.ХІІ 1960, 3).