задирливий

ЗАДИ́РЛИВИЙ, а, е.

1. Який часто вдається до бійки, сварки, глузування з інших; задерикуватий; протилежне спокійний, урівноважений.

От згадується мені одна молодиця, — з усього села була вона задирлива і зарічана (Вовчок, VI, 1956, 226);

// Який виражає задирливість, войовничість, зухвалість.

Дівчина одкинулася, зляканими очима глянула на його, і її задирливе личко відразу стало таке покірне та тихе (Вас., І, 1959, 195);

— Така вона якась зарозуміла, так дивиться згори на всіх… В її мові справді відчувався задирливий тон (Вільде, Сестри.., 1958, 317);

// Сповнений задирливості, войовничості, зухвалості.

Ворожнеча між артилеристами та гайдамаками.. тільки притаїлась. І відкривалась вона Артемові на кожному кроці: у зневажливо задирливій поведінці артилеристів.., у півнячій бундючності гайдамаків (Головко, II, 1957, 528).

2. Запальний, завзятий.

Сама [Настуся] смуглява, щоки як жар, розумна, задирлива, жартовлива [жартівлива], й мертвого збудить своєю мовою (Барв., Опов.., 1902, 447);

// Який виражає завзятість, запал.

На призовному пункті кипіло людом, тут лунали молоді голоси, веселий, задирливий сміх (Збан., Сеспель, 1961, 202);

// Сповнений нестримних веселощів, запалу.

У перший же день шкільного життя Хома, приголомшений жвавим і бадьорим галасом задирливих пустощів та буйних дитячих ігор, вирізнив з-поміж хлопчиків двох, які зразу здались йому цікавішими за інших (Горький, II, перекл. Ковганюка, 1952, 329).