1. Словник української мови в 11 томах

зайдиголова

ЗАЙДИ́ГОЛОВА, и, ч. і ж. Неврівноважена людина, вчинки якої позбавлені розсудливості, здорового глузду.

Син чаплинського крамаря, зайдиголова й бешкетник, Хлопешка майже не жив дома (Гончар, Таврія.., 1957, 308).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зайдиголова — зайди́голова іменник чоловічого або жіночого роду, істота неврівноважена людина Орфографічний словник української мови
  2. зайдиголова — див. бешкетник; задерикуватий Словник синонімів Вусика
  3. зайдиголова — -и, ч. і ж. Неврівноважена людина, вчинки якої позбавлені розсудливості, здорового глузду. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. зайдиголова — Зайди́голова, -ви; -лови, -голів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. зайдиголова — Зайдиголова, -ви об. 1) Мудрствующій, умствующій фантазеръ. 2) Сумасбродъ. Словник української мови Грінченка