заміжній
ЗАМІ́ЖНІЙ, я, є.
1. тільки ж. Яка перебуває в шлюбі; одружена (про жінку).
Не витримав старий Гелье і, кинувши власну оселю, перебрався до своєї заміжньої дочки (Коцюб., III, 1956, 8);
Вдома хазяйнувала мати, їй допомагала.. заміжня сестра (Ю. Янов., II, 1954,97).
2. Стос. до заміжжя.
Заміжнє життя.
3. у знач. ім. заміжня, заміжньої, ж. Та, що перебуває в шлюбі; одружена жінка, молодиця.
Голова [дівчини] схилена набік, і важка коса лежить на шиї, наспіх скручена вузлом, як у заміжньої… (Гончар, II, 1959, 89).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- заміжній — замі́жній прикметник Орфографічний словник української мови
- заміжній — -я, -є. 1》 тільки ж. Яка перебуває в шлюбі; одружена (про жінку). 2》 Стос. до заміжжя. Заміжнє життя. 3》 у знач. ім. заміжня, -ньої, ж. Та, що перебуває в шлюбі; одружена жінка, молодиця. Великий тлумачний словник сучасної мови
- заміжній — Замі́жній, -ня, -нє Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- заміжній — Заміжній, -я, -є Во время замужества происходившій, замужній, который бываетъ замужемъ. Вона тепер більше раділа і кохалась у всьому, що вбачали очі, ніж із початку життя свого заміжнього. Г. Барв. 144. Заміжня. Замужняя. Збунтувала проти мене... мою заміжню дочку. Левиц. ПЙО. І. 378. Словник української мови Грінченка